Ці правила складені на основі праці Мортімера Адлера «Як читати книги. Посібник для читання великих творів», а також власний багаторічний досвід автора цього тексту.
Процес засвоєння будь-якого великого твору повинен закінчитися формуванням власної думки і обговоренням її у колі друзів. Ці правила стають частиною процесу читання як діалогу з автором тексту, так і розмовою із живими співрозмовниками. Вони оживляють спілкування і роблять його приємнішим, наповнюють увагою одне до одного і чуйністю. Нехай ваші бесіди завжди теж буду такими.
- Інтелектуальна розмова базується на розумінні суджень як своїх, так і співрозмовника. Тобто співрозмовника необхідно спочатку ПОЧУТИ, ЗРОЗУМІТИ якомога краще. Що саме він має на увазі, повідомляючи нам щось. Чи точно ми зрозуміли? Чи розмовляємо з нашими проекціями? Для цього існує ціла низка методів.
- Пам’ятати, що критичне судження – це не тільки заперечення, але й згода. Вони обидва, як заперечення, так і згода, повинні ґрунтуватись на розумінні.
- Критичним судженням необхідна підтримка аргументами, необхідно уникати занадто узагальнених слів, таких як «усі», «завжди», «ніхто», «ніколи» тощо.
- Пам’ятати, що кожна ідея, сказана людиною, ґрунтується на її почуттях. Критикуючи їх, слід проявляти почуття такту, тобто увагу до своїх інтонацій, настрою, виразів. Наші судження – це НАШІ судження, а не ствердження істини. Тому коректно використовувати мовні звороти «я думаю», «я вважаю», «мені здається», «мені не дуже до вподоби ця думка (фраза)», а не «ця думка (фраза) погані».
- Необхідно проявити сумніви до фрази «Я зрозумів».
- Не звинувачувати автора або співрозмовника через фразу «я не розумію».
- Не можна судити книгу за уривком, а ідею за фразою із вирва ного контексту.
- Не користуватись розмовою як полем для самоствердження. Ті, хто полюбляє суперечку і дискусії, завжди знайдуть до чого причепитися. У такому випадку розмову краще припинити.
- Розглядаючи незгоду як можливість навчити когось, не варто забувати й про те, що це хороша нагода САМОМУ НАВЧИТИСЯ.
- Не варто звертатись до авторитетів, коли не в змозі аргументувати свою думку. Хоча така форма аргументації «звернення до авторитетів» існує, але користуватись нею слід обережно і тільки там, де цей авторитет визнаний обома сторонами дискусії.
P.S. Зберігайте ГІДНІСТЬ. Образа особистості (перехід на особисте) неприйнятні. Яка вже тут бесіда?! До того ж, філософська.