• Не здавайся.
• Експериментуй, змінюйся та будь вірним собі.
• Об’єднуй, а не роз’єднуй.
• Мета не може виправдовувати засоби.
• Шукай Бога та Істину в усьому.

Не здавайся. Вчись на помилках і будь сильнішим

Перший виступ молодого адвоката Ґанді у суді. Він настільки хвилювався, що не зміг вронити ані слова. Тиша. Мовчання. Йому було так страшно і після того стало так соромно, що він просто вийшов із залу Суду.

Але це його не спинило. Він не поставив хрест на своїй професії. Зрозумів, що потрібно більше практикуватись, писати тексти заздалегідь перед виступом, перемагати себе. А втім, схильність до мовчання він перетворює на свою чесноту. Каже, що мовчання — це щит. Ґанді розумів і цінність та вагу кожного слова.

Надалі у житті Ґанді було ще багато випробувань, коли можна було опустити руки, кинути все, зневіритися. Але він цього не зробив. І навіть коли було дуже тяжко і боляче.

«З кожним висхідним кроком я почуваюсь сильнішим і більш підготованим до наступного».

2. Експериментуй, змінюйся та будь вірним собі

Про Ґанді казали, що він непередбачуваний. Ніхто не знав, що у нього в голові і яка нова ідея осяє його розум.

Він і сам називав навіть своє власне життя – експериментом. Але експериментом із Істиною.

У цьому Ґанді приклад людини із дуже відкритим та вільним розумом. Адже він постійно шукав кращого, досконалішого, не боявся експериментувати над собою. Починаючи від своїх дослідів із харчуванням (вегетаріанство, дієти) та медициною (традиційне лікування водою та землею) і до відновлення традиційної прядки, що стала не лише поштовхом до самостійної економіки, але і символом руху свободи.

«Я не переймаюсь послідовністю. В моїх пошуках Істини я відкинув багато ідей і довідався багато нового. Досягши похилого віку, я не відчуваю, що припинив духовного зростання або що моє зростання припиниться зі смертю тіла. Я переймаюсь тільки бути готовим слідувати заклику Істини, мого Бога, кожної миті».

3. Об’єднуй, а не роз’єднуй

Магатма Ґанді боровся не лише за свободу Індії від Британської Імперії. Його Велика Душа ще дуже боліла через конфлікти, агресію, непорозуміння та знущання серед самих індійців.

Йдеться про протистояння між мусульманами та індусами, а також ставлення до людей, що народилися у касті «недоторканних». Ґанді переконаний, що всі люди складають духовне братерство, єдність, і нашим обов’язком як людини гідної є шанобливе ставлення до тих, хто відрізняється від нас, а також не створювати штучно ці відмінності.

«Релігії – це різні дороги, що сходяться в одній точці. Що з того, що ми обираємо різні дороги, якщо приходимо до однакової мети? Насправді релігій існує стільки, скільки індивідуумів. Якщо людина збагнула суть своєї релігії, тоді вона збагнула також усі інші. Оскільки існують різні вірування, кожне з них потребує якогось характерного символу. Та коли цей символ перетворюється на об’єкт сліпого поклоніння та спосіб стверджувати перевагу однієї релігії над іншими, потрібно від нього відмовитись.

Після довгих років досліджень та досвіду, я дійшов до висновків, що (1) усі релігії істинні, (2) усі релігії мають певну похибку, (3) усі релігії майже настільки ж близькі мені, як моя власна, індуїзм, тож і усі люди повинні ставитись до інших, як до близьких родичів. Перед іншими вірами я схиляюсь так само, як перед своєю власною, тож не можу мати і думки про пропаганду власної релігії.

Бог створив різні вірування тому, що Його вшановують у різні способи. Як я можу, бодай би в потаємних думках, вважати, що віра мого сусіда нижча за мою і бажати, щоби він зрікся власної і прийняв мою? Як справжній та відданий друг я можу лише бажати і молитися, щоб він жив і вдосконалювався у власній вірі. В Божому домі багато обителей, і всі вони однаково святі».

4. Мета не може виправдовувати засоби

Багато з нас чув (а дехто і використовував) фразу «Мета виправдовує засоби».

«В моїй життєвій філософії мета та засоби – взаємозамінні поняття.

Кажуть, що «засоби – це лише засоби». Я би сказав: «засоби – це все». Які засоби – такий і результат. Між метою та засобами не існує бар’єру. Творець воістину дав нам владу (та і ту дуже обмежену) у виборі засобів, але не результатів. Досягнення поставленої цілі напряму залежить від прийнятності засобів. Це твердження не має винятків».

Він порівнює засоби із насінням, а результат із тим, що з цього насіння проростає. Отже, ніколи не можна досягти свободи від насилля через поневолення та насильство. Тому він обирав Ахімсу, дієву силу Любові.

5. Шукай Бога та Істину в усьому

Магатма Ґанді шукає Бога і прагне зустрічі з ним. Та він розуміє, що немає такого місця, поза нашим світом, де ця зустріч можлива. Бога не знайти у гімалайській печері чи в будь-якому храмі інакше, якщо не знаходиш Його у людях та у своєму власному серці. Отже, шукати Бога для Ґанді означає служити людству.

«Найвищою метою людини є усвідомлення Бога, і вся її політична,
соціальна та релігійна діяльність повинна служити високій цілі зустрічі з Богом. Тож невід’ємною частиною цього прагнення стає безпосереднє служіння всім людським істотам лише тому, що єдиний спосіб знайти Бога – побачити Його в Його творінні і стати з Ним єдиним цілим. Цього можна досягти служінням іншим».

«Існує невизначена містична Сила, що пронизує все. Я відчуваю її, хоча і не бачу. Ця невидима Сила проявляє себе, але не піддається жодним доказам, адже вона така несхожа на все те, що я сприймаю органами чуття. Вона виходить за межі відчуття. Існування Бога можна все ж таки обґрунтувати логічно, але лише до певної міри.

Я маю певне відчуття, що усе оточуюче мене постійно-плинне, минуще, та в основі усіх цих змін лежить незмінна Жива Сила, яка об’єднує все, творить, руйнує і знову творить. Ця Сила або Дух, яким просякнуте усе, і є Бог. Оскільки абсолютно все, що я сприймаю виключно органами сприйняття, – плинне, існує тільки Він.

Чим більше я намагаюсь очиститись, тим ближче відчуваю себе до Бога. Наскільки ж я наближусь до Нього, коли моя віра не буде всього лише каяттям, як зараз, а стане такою ж непохитною, як Гімалаї, такою ж чистою і сяючою, як сніг на їх вершинах?»

«Для мене Бог – це Правда і Любов; Бог – етика та мораль; Він –
безстрашність, джерело Світла і Життя, і в той же час Він поза всім цим, більше всього цього. Бог – це свідомість. Навіть атеїзм атеїста – це Бог. Він перевершує мову та розум… Він персоніфікований Бог для тих, хто потребує його уособленої присутності. Для тих, хто потребує відчути його на дотик, Він втілений. Він – найчистіше існування. Він очевидний для тих, які вірують. Він – все для всіх. Він в нас і водночас по-за нами, більше за нас. Він багатостраждальний. Він терплячий, і в той же час викликає страх. Він не приймає незнання за виправдання. І все ж Він всепрощаючий, адже завжди дає нам шанс покаятися. Він найкращий демократ, якого знає світ, тому що не обмежує нас у виборі між добром і злом. Водночас Він найбільший тиран, оскільки часто відриває від наших губ кубок переможця і, під видом доброї волі, залишає нам сміхотворні залишки, щоби прославити єдино Себе. Тому Індуїзм називає все це Божественною грою. Щоби стати перед світовим всенаповнюючим Духом Істини, людина повинна мати здатність любити найлукавіше створіння, таке, як вона сама. І людина, яка прагне цього, не може залишатися осторонь будь-якого
спектру життя. Ось так моя відданість істині привела мене в олітику, і я можу сказати без жодного сумніву і з усією скромністю, що ті, хто
говорить, що релігія не пов’язана з політикою просто не знають, що таке релігія».