Можливо, не кожен шукає смисл життя,
але ніхто не хоче прожити життя беззмістовно.
Антон Мусулін

Життя – ніби ковш із живою водою. А кожен наш день – її безцінна краплина. Нам невідомо, скільки крапель у нашій посудині, але ми знаємо, що їхня кількість обмежена. 

Про це ми часом забуваємо або намагаємося не думати, поринаючи у повсякденність. Іноді в очікуванні чогось бажаного ми хочемо, щоб час спливав швидше, наблизивши заповітну мету. А буває, ми не знаємо, на що витратити свій вільний день, намагаємося відволіктися, розважитися, але це не приносить справжньої радості і не наповнює душу. І ми знову тікаємо в марноту справ. Так наші безцінні краплини зникають, а ми навіть не завжди можемо пригадати, на що витратили той чи інший день, адже їх так багато було і буде.

У житті ми ставимося до багатьох речей, як до відвідування дантиста; ми завжди віримо, що щось справжнє ще тільки має відбутися, а тим часом воно вже відбувається.
Отто фон Бісмарк

У книзі Віктора Франкла «Людина в пошуках справжнього сенсу» є не лише ключі до розуміння питання про смисл людського життя, а й дієві поради, як зробити повсякденність більш осмисленою.

По-перше, смисл потрібно радше знайти, ніж отримати, його можна лише виявити, а не придумати. Тобто смисл не є нашою фантазією чи проекцією наших суперечливих бажань і сподівань. Він подібний до центра лабіринту, куди потрібно прийти, подолавши всі глухі кути і помилкові ходи. І на цьому шляху помічником стає наша совість – інтуїтивна і творча здібність, яку Франкл називає органом смислу і підсвідомим богом в людині. Совість виявляє смисл, навіть якщо він суперечить  загальноприйнятим цінностям.

Притча про храм Троє чоловіків возили у візках каміння. Подорожній запитав у першого: — Що ти тут робиш? Зупинившись і витерши піт, той стомлено відповів: — Я везу каміння. Другий чоловік на це питання відповів так:  — Я заробляю гроші, щоб годувати сім’ю. А третій сказав: — Я будую храм.

Віктор Франкл говорить про два аспекти смислу: смисл буття людини як такої (найвищий смисл) і той, що прихований у конкретних життєвих ситуаціях (екзистенційний смисл, від лат. exsistentia – «існування») .

Про найвищий смисл Франкл не писав багато, але стверджував, що він, безумовно, існує і є коренем та причиною осмисленості людського життя. А екзистенційний смисл походить із найвищого смислу і пов’язаний з ним, як пов’язані носіння цегли і будівництво храму. Але потрібно віднайти цей зв’язок, точніше – його потрібно створювати і відтворювати щодня.

Той, хто працює киркою, хоче, щоб в кожному її ударі був сенс. Коли киркою працює каторжник, кожен її удар тільки принижує каторжника, але якщо кирка в руках дослідника, кожен її удар підносить дослідника. Каторга не там, де працюють киркою… Каторга там, де удари кирки позбавлені сенсу. Антуан де Сент-Екзюпері

Дні, місяці й роки нанизуються на нитку життя, але сама людина надає їм цінності. Причому одні й ті самі вчинки й ситуації можуть мати зовсім різне значення: все залежить від того, яким смислом ми їх наповнюємо, чому і заради чого здійснюємо.

Отже, тільки сама людина може надати смислу своєму дню, а шукати його потрібно в самому собі, і не на поверхні, де припадають пилом стереотипи і шаблони, які відразу «потрапляють під руку». 

Поради Віктора Франкла – це не готові «рецепти смислу», а скоріше вправи, які розвивають усвідомленість, допомагають подолати поверхневість і рутину, і ніби маленькі маяки, не дають потонути в течії буденності і беззмістовності.

1 крок:  Здійснити екзистенційний поворот

Екзистенційний смисл залежить від самої людини і може змінюватися разом із ситуацією. Його можна виявити, якщо здійснити екзистенційний поворот: замість того, щоб постійно задаватися питаннями «як мені  вчинити?», «що мені це дасть?», можна спробувати змінити своє ставлення до ситуації. 

Потрібно відкласти в сторону те, «чого хочу я», і постаратися зрозуміти: чого хоче від мене ситуація. Чого чекає від мене життя сьогодні? 

Тоді з того, хто задає питання, перетворюєшся на людину, яка дає відповіді. І важливо дати найкращу відповідь, яка зараз для мене можлива. З іншого боку, в будь-яких обставинах можна зробити щось таке, що буде наповнене смислом. І тоді ми наповнимо сенсом саму ситуацію.

2 крок: Зробити щось нове і зробити щось звичне по-новому 

Протягом дня ми робимо одне й те саме – вдома, на роботі, під час навчання. Ми дивимося на ті самі речі, рухаємось одними й тими ж маршрутами. Начебто все нормально, але часом відчуваєш себе добре налагодженим механізмом, а не живою людиною. 

Щоб «прокинутися» від механічності й рутини, потрібне особливе, тонке зусилля: тут і зараз подивитися свіжим поглядом на звичну повсякденність і спробувати щось покращити, урізноманітнити, оновити. Адже смисл наших дій полягає, перш за все, в тому, що ми в них привносимо, чим наповнюємо.

Віктор Франкл вважав, що творчість властива кожній людині, а не лише представникам професій, визнаних творчими. І саме від нас залежить, наскільки ми вкладаємо свої творчі здібності в те, що робимо. Навіть звичайні справи можна робити незвично, не так, «як завжди». Тут важливо наважитися проявити дещицю творчої уяви і завдяки цьому здивувати і порадувати себе та близьких.

«Цінність праці полягає в тому, що людина може проявляти ті якості, які в ній закладені. І лише від самої людини залежить, наскільки повно вона буде це робити». 
Віктор Франкл

3 крок: Проживати прекрасне

Щоб день проминув не даремно, в обов’язкову щоденну програму варто додати милування красою. Надзвичайно важливо, просто необхідно проживати прекрасне, споглядати твори мистецтва, природу – Віктор Франкл називав це цінністю проживання. Він говорив, що «можна було б звинуватити людину, яка їде в трамваї і не дивиться на краєвид за вікном, в тому, що вона нехтує цими цінностями».

Навіть якщо немає бажання піти на концерт або в музей, завжди можна послухати улюблену мелодію, звернути увагу на квітку при дорозі, милуватися краєвидом, заходом сонця… Зустріч із прекрасним збагачує, дарує захоплення і радість. При цьому ми начебто нічого не робимо, але довколишня гармонія наповнює душу, очищає, облагороджує і підносить.

«Уявіть собі істинного цінителя музики, який сидить у концертному залі, заглиблений у благородне звучання улюбленої симфонії. Він охоплений таким самим емоційним трепетом, який ми відчуваємо перед найчистішою красою. Спробуймо тепер запитати його в цей самий момент, чи має сенс його життя. І він обов’язково відповість, що, дійсно, варто було жити – хоча б заради того, щоб пережити подібний момент духовного екстазу. Бо… велич життя може бути виміряна величчю моменту». Віктор Франкл

4 крок: Навчитися приймати обставини

У житті буває так, що людина опиняється у складних обставинах і не може їх змінити, навіть якщо дуже хоче. Звичайно, можна шукати винних чи нарікати на долю, але, по суті, це нічого не змінює. В такому випадку важливо прийняти факт, що не все нам підвладне. Не маючи можливості змінити умови, в яких ми зараз опинилися, можна постаратися змінити своє ставлення до них. І тоді життя заграє новими барвами.

Віктор Франкл це називав «цінністю ставлення». І говорив, що дуже важливо знайти правильне внутрішнє ставлення до проблеми і до власного страждання, бо це дозволяє людині високо, з гідністю нести свою любов до життя. Саме завдяки цінності ставлення можливо знайти смисл складної ситуації, виходу з якої ми не бачимо. Бо немає такої ситуації, яка не містить ядро смислу.

«Людина не завжди може змінити обставини, але вона вільна зайняти осмислену і гідну позицію щодо найважчої ситуації і відкрити в усьому, що проживає, глибокий життєвий сенс, велику користь для власної душі». Віктор Франкл

5 крок: Менше думати про себе

Чи помічали ви такий парадокс: чим більше людина прагне щастя, тим більше воно від неї втікає? Багато філософів, так само як і Віктор Франкл, вважали, що щастя неможливо досягти, якщо сприймати його як мету. Воно приходить як результат, коли людина присвячує себе чомусь, що перевершує її власні потреби і що для неї по-справжньому важливо, – іншим людям чи улюбленій справі… Тоді людина реалізує свою людську сутність і відчуває своє життя осмисленим, хоча невдачі і прикрощі час від часу трапляються у всіх. Пошук покликання – це окрема тема, непроста і дуже важлива. Але перемістити центр власної уваги з самого себе на когось або на щось дійсно важливе серцю, зробити щось хороше і корисне не заради себе – чи потрібно чекати для цього особливого випадку?

«Є лише одна честь – це честь надати допомогу, є лише одна сила – сила прийти на допомогу». Віктор Франкл

Це не просто, але не так вже й складно: спробувати інакше подивитися на свій день… і об’єднати попередні чотири кроки. Зайняти активну життєву позицію, наповнити душу прекрасним, пробудити в собі творчу іскру та стати творцем радісних миттєвостей для когось – хоч і не всемогутнім, але цілком спроможним трохи поліпшити світ навколо. Тоді наш день точно наповниться змістом і подарує більше радощів. А якщо такий підхід перетвориться на корисну звичку, наша повсякденність вже не буде похмурою рутиною, втечею від нудьги і від самого себе.«У служінні справі або любові до іншого людина реалізовує себе. Чим більше вона віддає себе справі, чим більше віддає себе партнеру, тим більше вона є людиною і стає самою собою. Отже, по суті, вона може реалізувати себе лише настільки, наскільки забуває про себе». Віктор Франкл