Не бути оригінальним, а донести велич минулого. Заглибитися в античну філософію і відродити її первісне значення – як метод роботи над собою та внутрішньої зміни індивіда. Такою була наукова та життєва позиція французького мислителя, вченого, почесного професора європейських університетів П’єра Адо. У кінці 2020 року у видавництві «Новий Акрополь» виходить друком його книга «Філософія як спосіб життя». Класика французької філософської думки, написана доступною мовою для широкого кола читачів. Вперше перекладена українською мовою – справжня подія для академічного світу і тих, хто робить перші кроки у знайомстві з філософією як способом життя.

Ця книга автобіографічна. Двоє співрозмовників – Жанні Карльє (Франція) та Арнольд А. Девідсон  (США) – ведуть бесіду з автором. Говорять про життя у часи Другої світової, наукові інтереси Адо і особливості вищої освіти у Франції, про доленосну зустріч з майбутньою дружиною, дослідницею Сенеки. Щоб здійснити своє професійне покликання, молодому П’єру довелося піти проти волі своєї сім’ї. Це був болючий і непростий вибір, який водночас визначив майбутнє філософа, а його лекції і праці увійшли в європейську культуру ХХ століття.

Адо отримав класичну освіту, вивчав грецьку та латинську мови, філософію, історію, лінгвістику, багато працював над античними текстами. Автор розповідає, як під час роботи над текстом Марка Аврелія йому подекуди доводилося працювати цілий день, щоб дізнатися переклад грецького слова у тому чи іншому контексті.

Водночас філософ постає перед нами не лише як науковець і дослідник, а й як поціновувач класичної музики та літератури. Коли йому було 5 років, батьки купили піаніно і вчили на ньому грати. У більш дорослому віці Адо казав, що потрібно грати Моцарта зранку, Бетховена вдень, а Шопена увечері. Також любив Вагнера і Густава Малера, з авторів та філософів часто згадує Монтеня, котрий відкрив йому античну філософію, а також Гете, Рільке, Вітгенштайна, Платона, Плотина…

Повернутися до витоків

Якою була роль філософії в античності? Чому філософія – це не інтелектуальне знання, не конструювання теоретичних систем, а метод внутрішньої роботи і трансформації людини, набір філософських вправ, покликаних змінити життя? І як ці вправи Адо застосовує у власному житті? Ці питання звучать протягом усієї книги і є основною темою для обмірковування і бесіди.

«Ми втратили концепцію філософії як способу життя, як життєвого вибору, а також терапевтичну функцію філософії» – говорить П’єр Адо.І додає: «Важливим для греків є формування тіла та розуму. Часто Епіктет, коли говорить про філософа, який досяг значних успіхів, каже, що він є pepaideumеnos, що означає «сформований», «вихований». Мабуть, ця настанова на формування є головною відмінністю античної філософії від сучасної».

Отже, автор прагне змінити погляд на філософію і показати, що вона пов’язана саме з формуванням людини: «В античності філософія є діалогом, живим зв’язком між особами, а не абстрактним зв’язком з ідеями. Вона покликана радше формувати, аніж інформувати, якщо скористатися чудовою формулою Віктора Ґольдшмідта, яку він використовував щодо діалогів Платона».

Філософія як метод роботи над собою

По-перше, йдеться про формування світогляду: здатність до переосмислення, позбутися штучного, звичного сприйняття, очиститися від стереотипів і помилкових суджень. Як говорить П’єр Адо, людина «має зробити величезне зусилля трансформації свого погляду та позбутися усіх наших звичних способів бачити речі». Водночас філософ не перестає дивуватися світові, вчиться бачити світ, наче вперше, відчувати подив і ентузіазм. Йому властиве філософське здивування і допитливість.

По-друге, важливо формувати корисні звички і виконувати філософські вправи.Філософські школи античності пропонували вправи на щодень – завдання, пов’язані із дисципліною думок і поведінки, підготовкою до труднощів, саморефлексією, розвитком чеснот. Вони допомагали більш інтенсивно та осмислено проживати життя. Автор пише:

«Я почав надавати особливого значення існуванню духовних вправ в античності, тобто практик, які могли бути фізичними, на кшталт режиму харчування, дискурсивними – наприклад, діалог та медитація, чи інтуїтивними, такими як споглядання. Спільним між ними було те, що усі вони були призначені змінити та трансформувати суб’єкта, який їх практикував».

Філософську духовну вправу П’єр Адо визначає як добровільну особисту практику, покликану спричинити зміну в індивіді, зміну самого себе. При чому вправи не є доповненням до філософської теорії, а насправді «вся філософія є вправою». Будь-то написання філософського твору, ведення філософського діалогу, розмірковування над поняттями, саморефлексія і звіт перед власною совістю, погляд на речі згори, усвідомлення цінності теперішньої миті. Усе це різні грані філософії як способу життя.

Змінюють не книги, а філософія

Однією з улюблених вправ П’єра Адо є глибоке розмірковування про кінечність життя. Усвідомлення кінця, межі, «вінця життя» надає цінності і ваги подіям нашого життя, а відтак ми можемо, як пише філософ, «усвідомити цінність теперішнього моменту», «відкрити серйозність життя». «Думка про смерть підвела мене у такий спосіб до цієї вправи зосередження на теперішньому, яку рекомендують як епікурейці, так і стоїки». А отже,розмірковування про кінечність життя, насправді, є вправлянням у житті.

Після виходу у світ своїх праць П´єр Адо отримував чимало листів зі словами вдячності. Читачі писали, що його книги змінюють погляд на речі і навіть спосіб життя. На що автор відповідав, що змінюють не книги, а філософія.

Адо говорить, що філософський спосіб життя – це передусім поведінка філософа у повсякденному житті. Подібно до філософів давньої Греції та Риму, автор теж практикував філософські настанови у щоденному житті. З ними життя стає більш осмислене, більш підвладне розуму і внутрішньо глибше:

«Особисто я, намагаючись реалізувати мої завдання історика та екзегета, насамперед прагну вести філософське життя, тобто, як я щойно сказав, просто свідоме, послідовне та раціональне життя. Результати моїх зусиль не завжди сягають належного рівня, потрібно це визнати. Упродовж моїх перебувань у лікарнях, наприклад, я не завжди зберігав ту незворушність душі, яку хотів би мати. Проте, хоч би там що, я намагаюся приводити себе у певні внутрішні стани, як-от концентрація на теперішній миті, зачарування присутністю світу, погляд, спрямований на речі згори – «здійснювати свій політ щодня», як казав Жорж Фрідман, усвідомлювати таємницю екзистенції. Я повинен вам зізнатися, що з віком – це, вочевидь, вада старості, – я все більше надаю перевагу досвіду над дискурсом. Я насмілюся навіть зізнатися, що дуже люблю цю парадоксальну, загадкову, але сповнену сенсу формулу одного китайського критика, цитованого Симоном Лейсом: «Все, що може бути висловлене, не є важливим»

Книгу «Філософія як спосіб життя» можна замовити на сторінці видавництва: https://www.facebook.com/NewAcropolisPublishing/