на основі «Бенкету» Платона

«А як ти ставишся до того, щоб прийти на бенкет, до якого тебе не покликали?»  –  наче у читача запитує Сократ у співрозмовника на початку твору. Простолюдин Аристодем погоджується піти до Агатона без запрошення в супроводі та під заступництвом Сократа. Мабуть з ним можна йти хоч на край світу! Яке буде товариство, про що будуть спілкуватися і як загалом проходив давньогрецький бенкет? Читаємо один з найвідоміших творів Платона “Бенкет”, шукаємо істину у вині і розглядаємо природу Ероса.

На початку діалогу дізнаємося, що чоловіки п’ють вино вже другий день поспіль. До того ж, вони вирішують пити кому скільки заманеться і говорити про любов, щоб віддати належне богу Еросу. Атмосфера викликає суперечливі почуття. Навіщо це і який сенс описувати розмови гостей? Яка користь читачеві?

Агатон влаштував бенкет в колі близьких друзів з приводу перемоги його трагедії на священному дійстві, присвяченому Діонісу. Запрошені були Федр, Арістофан, Еріксімах, Павсаній, Сократ та інші гості. Зал наповнений духом піднесення і творчості. Гості пригощаються вином і співають гімни Діонісу. Павсаній, неабияк захмелівши, пропонує почати бесіду, його підтримує Еріксімах: кожен має виголосити похвалу Еросу, і якомога красномовніше.

Перший оратор літератор Федр задає тон розмові: «…Той дороговказ, якого потребують люди впродовж цілого життя, – якщо тільки вони по-справжньому хочуть гарно прожити свій вік,  – не залежить ні від кровних зв’язків, ні від почестей, ані від багатства. Дати його може тільки Ерос. Один лиш Ерос може викликати почуття сорому через ганебні вчинки і прагнення до прекрасного. А без цього ні держава, ні окремий чоловік не спроможуться на щось справді величне й гарне». 

Федр – натхненний юнак, який спирається більше на власну інтуїцію, ніж на досвід. Подумки погоджуєшся, що Ерос – наймогутніший бог. Адже кожен прагне любові, що наповнить і прикрасить життя. Людина любить когось або щось. Федр з юнацьким максималізмом і романтизмом широко охопив сферу впливу Ероса, але втратив логічність і переконливість. Читач захоплюється промовою, але потребує опори, підтвердження слів. Відчуття підказують, що викристалізувати думку допоможе тільки власний досвід закоханості.

Наступний оратор – Агатон, справжній красень і софіст. У промові він називає ознаки і чесноти Ероса, порівнює його з квітами, що звучить поетично. Він говорить красиво і логічно. Гості схвалюють проголошене, і тільки Сократ розгубився і почав з’ясовувати, уточнювати і спростовувати його твердження.

Павсаній – учень софіста. Він висловлює щодо Ероса ідеї, що викликають у читача суперечливі реакції. З одного боку, він засуджує розпусту, а з іншого – виправдовує її. Павсаній не викликає довіри, згадуються його жваві дискусії про природу, користь і шкоду одностатевих стосунків. Слова хитромудрого Павсанія збивають з пантелику, і ми біжимо далі по тексту шукати відповіді, які знайдемо в кінці твору.

Лікар-природознавець Еріксімах в своїй промові переносить Ероса з людського виміру в вимір вселенський, космічний, говорить про осягнення гармонії через поєднання протилежностей. Також згадує про мистецтво віщування, що допомагає пізнавати любовні пориви людей. Еріксімах говорить багато, заплутано, тому його неможливо збагнути до кінця. 

Прийшла черга Арістофана виголосити промову. Як виглядає промовець, коли на нього перед виступом нападає гикавка? Кумедно і трагічно. Платон тричі привертає нашу увагу до цього персонажа.  Він гикає від переїдання, чхає, щоб позбутися гикання, пропускає свою чергу виголошувати промову, з нього сміються… Нарешті, він бере слово і повертає розмову в іншому напрямку.

«Отож любов’ю називаємо бажання цілості і прагнення її осягнути», – говорить він.

Арістофан розповідає міф про первісну природу людей, причини втрати цілості, про досконалу любов і шлях до щастя. В його словах відчувається іронія щодо промов друзів і натяк на щось більш важливе.

Слухаючи ораторів, читач збивається з пуття, губить зв’язок у думках, а Платон в особі Сократа уважно спостерігає за всім і слухає. Промови викликають протилежні почуття і роздуми, в душі відбувається напружена боротьба, але мовчазна присутність Сократа підтримує надію на розв’язку. Таким чином читач виховує в собі толерантність до інших думок і поглядів, здатність вислухати і зрозуміти.

Нарешті, прийшла черга Сократа. На противагу попереднім промовцям він говорить, що «Ерос не є ні прекрасним, ні добрим». Допомогла йому це зрозуміти віщунка Діотима – загадкова особа, яка добре обізнана у справах любові. Сократ передає співрозмовникам її одкровення. Діотима поступово веде читача до глибин пізнання Ероса.

«Дехто береться стверджувати, що любити – це шукати свою половину. Але я певна, друже мій, – говорить Діотима, –  що любов ані половини не шукає, ані цілости, якщо в ній нема якогось блага. Бо люди готові повідрізати собі руки й ноги, якщо усвідомлюють шкідливість своїх членів. От і виходить, що люди не люблять нічого іншого, крім того, що є благим».

«Ерос не є прекрасний, і не є благий, адже він завжди перебуває у пошуках краси і добра; однак це зовсім не означає, що Ерос є потворний і лихий. Ерос є проміжною ланкою між потворним і прекрасним, лихим і добрим, і саме тому він завжди на шляху до осягнення краси і блага».

«Мудрість – одне з найпрекрасніших благ, тоді як Ерос – прагнення до прекрасного, так що Ерос – неминуче філософ, тобто любомудр, і як філософові йому належить місце між мудрецем і невігласом».

Раптом, коли читач очікує, як відкриється істина, в зал вривається ватага вуличних гульвіс на чолі з Алківіадом. Напруга досягає апогею, коли хмільний Алківіад випиває більше восьми кварт вина і вимовляє хвалебне слово на честь Сократа. У довгій промові відкриває свої суперечливі почуття до нього. Читач спантеличений. Відчуття співпереживання до Алківіада і захоплення чеснотами Сократа дає розуміння того, що відбувається. Закоханий хвалить коханого і вчиться у нього доброчесності, і аж ніяк не змагається з ним у красномовстві.

Поступово діонісійська сила скорилася Аполлону, богу філософії. З ватагою гульвіс гості розходяться і «тільки Агатон, Арістофан і Сократ бадьорилися і по черзі зліва направо, пили з великої чаші. Сократ розмовляв з ними». Коли на світанку їх зморив сон,  «Сократ повкладав їх, встав і вийшов». Арістодем «за звичаєм, пішов слідом».

Платон наочно показує читачеві трансформуючу силу Ероса і головне послання Діотіми – еротичну ліствицю сходження до прекрасного. Духовними сходами любові людина проходить від закоханості у красиве тіло до закоханості у прекрасні моральні та духовні якості і, врешті-решт, приходить до вищої любові до Блага. Піднімаючись цими сходами, закоханий осягає суть Еросу і сам стає філософом, і вже не виміняє золото мудрості на мідь тілесної насолоди.

“Бенкет” називають шедевром світової літератури. Чому? Зрідка філософський твір розумієш з самого початку, захоплюєшся сюжетом і не можеш зупинитися. А це саме такий твір. Можливо, тому деякі філософи, наприклад Альфред Тейлор, вважали, що з усіх творів Платона саме “Бенкет” – найбільш поверховий. Насправді, глибина розуміння приходить поступово – як розкривається післясмак витриманого вина. Промови про Ероса впливають на читача і, наче ковток за ковтком, розслаблюють, виховуючи тонкий смак і вміння розрізняти.

Бенкет веселить і розслабляє, а філософський бенкет втамовує спрагу до мудрості. Під час бенкету Платона одні учасники захоплюються вином і хмеліють, а інші, як Арістодем,  терпляче слідкують за розвитком розмови; одні змагаються в красномовстві, а інші, як Агатон та Арістофан, розпізнають вчителя і бесідують з ним. Після бенкету хтось виходить з гульвісами, хтось засинає, а інші ідуть за вчителем. Сократ не повчає і не дає прямих відповідей, проте в нього закохуються і до нього тягнуться ті, які прагнуть втамувати спрагу до мудрості.

Джерело цитат: Платон. Бенкет / переклад з давньогрецької Уляни Головач. – Львів, 2018.