Світає. Чи маю слова відповідні до відчуттів? Не знаю. Палає і небо, і вітер на стику світів. Рушаю душею до небокраю, щоб зазирнути в її глибину. Злітаю. Колишню себе залишаю. У вирі минулого не потону. Подалі... Чимдалі... Позаду – пустеля пекельного болю. Тікаю? Здолаю! Міцнішають крила у битві з собою. Поволі з неволі, яку необачно для себе створила. Хотіла. Терпіла. В печері сховалась і вхід завалила даремно, напевно... Та все ж я повірила духу свободи! Повстала! Пізнала, де ніч розтина світлий промінь зі сходу. До світла! Розквітла тендітна й налякана парость бажання творити і жити, немов щохвилини у серці – світання.
Переможець конкурсу поезії та есе «Наважитися бути». 1 місце у номінації «поезія»