Світає

Світає.
 Чи маю
 слова відповідні до відчуттів?
 Не знаю.
 Палає
 і небо, і вітер на стику світів.
 Рушаю
 душею до небокраю,
 щоб зазирнути в її глибину.
 Злітаю.
 Колишню себе залишаю.
 У вирі минулого не потону.
 Подалі...
 Чимдалі...
 Позаду – пустеля пекельного болю.
 Тікаю?
 Здолаю!
 Міцнішають крила у битві з собою.
 Поволі
 з неволі,
 яку необачно для себе створила.
 Хотіла.
 Терпіла.
 В печері сховалась і вхід завалила
 даремно,
 напевно...
 Та все ж я повірила духу свободи!
 Повстала!
 Пізнала,
 де ніч розтина світлий промінь зі сходу.
 До світла!
 Розквітла
 тендітна й налякана парость бажання
 творити
 і жити,
 немов щохвилини у серці – світання.

Переможець конкурсу поезії та есе «Наважитися бути». 1 місце у номінації «поезія»