Сьогодні про всі речі судять із того, яку користь вони можуть принести. Якщо з чогось не можна мати реального зиску в тій чи іншій формі, воно не має ваги.

Так само ставляться й до філософії – мистецтва й науки для життя. Вона досить складно знаходить собі місце серед усього, що сьогодні вважається вигідною справою, тому що не так просто розгледіти ті виняткові переваги, які вона пропонує людині.

Не будемо зупинятися ні на визначеннях, ні на етимології, які, безумовно, залишаються актуальними для розуміння головного призначення філософії. Ми знаємо, що філософія – це любов і, отже, пошук мудрості. Але слід ще раз згадати, про яку мудрість ми говоримо і, особливо, що означає любити й шукати те, що ти любиш.

Кожному, хто хоче присвятити себе певній справі, опанувати професію чи зайнятися якоюсь практичною роботою, потрібно вивчати цю справу, потрібно вчитися; це особлива форма мудрості, необхідна для того, щоб правильно діяти. Одне з найпростіших питань, яке зазвичай ставлять дітям, – «ким ти хочеш стати, коли виростеш?». Так ми дізнаємося, чого дитина хоче навчитися, що вивчати, чим займатися.

Однак ніхто не питає: «Яким змістом ти хочеш наповнити своє життя?» Можливо, це тому, що дитина ще не усвідомлює цього, як не може визначити, чим хотіла б займатися, коли виросте. Або, можливо, тому, що мало хто вважає це питання вагомим.

Проте це дуже важливе питання, це важливий початок для філософії, саме воно спрямовує всі пошуки й дозволяє знаходити правильні відповіді; саме воно надає значущості людині. Це питання наближає нас до власної реальності й відкриває безліч шляхів для досягнення досконалості, які зовсім не пов’язані з роботою, яку ми виконуємо. Або, якщо поглянути по-іншому, саме це питання надає ваги всьому, що ми робимо в житті.

У цьому й полягає основна мудрість філософії: надавати життю сенсу, починаючи з пізнання самого себе, надавати цінності часу й нашим можливостям діяти правильно. Для цього не потрібно проводити психологічний аналіз або оцінювати розумові здібності – ми говоримо про те, що набагато перевершує все це; ми говоримо про пізнання власного Я, його психологічних та ментальних властивостей, і, крім того, його слабкостей та внутрішніх сил – водночас не лякаючись перших і не пишаючись другими. Це означає прагнути духовного виживання, покладаючись на власні переконання, які допомагають нам змінювати на краще й обставини життя інших людей, і наші власні життєві обставини.

Така форма мудрості шукає і знаходить скарби як у великому, так і в малому. Вона страждає, коли бачить нещастя, проте вони її не паралізують; вона любить прекрасні речі; вона керується об’єктивною істиною, а не власними вподобаннями; вона бачить чудовий малюнок, зроблений всесильною рукою, яка скеровує рух природи і Всесвіту в їх безмежності.

У цьому випадку філософія потрібна – багато для чого і багато кому.

Вона потрібна нам, щоб бути добрими.

Ми знаємо, що є багато різних уявлень про мораль і що суспільні умовності впливають на те, що ми називаємо добрим чи злим. Але в глибині серця кожен знає, що саме є добром, і якщо робить протилежний вибір, то просто тому, що для нього не важливе його власне уявлення про себе і він вважає за краще погоджуватися з думками, прийнятими серед певних людей, які мають внутрішню порожнечу чи фанатичні уявлення.

Щоб бути добрим, потрібно наважитися бути не таким, як інші.

Або, кажучи ще простіше: бути природним, керуючись найпрекраснішими ідеями, що їх ми відкрили завдяки філософії. Мудреці, які жили до нас, передали нам мудрість, яка перебуває поза часом і простором.

Філософія нам потрібна, щоб бути справедливими, керуючись тим, що істинне. Ми знаємо також, що людям не доступна абсолютна істина, але можна наближатися до істини, і це не має нічого спільного з особистими нав’язливими ідеями чи надмірним захватом; йдеться про істину, яку визнають тому, що вона дієва як для окремої людини, так і для всіх інших.

Так, справедливість – це не реванш і не відплата за провини, а розумне налаштування на істини, які ми втілюємо в життя. Справедливість передусім – це здатність судити самого себе і водночас не впадати в крайнощі, а, навпаки, виправляти себе, ставати щодня кращим.

Філософія нам потрібна, щоб цінувати красу й насолоджуватися нею. Знову варто зазначити, що не існує абсолютних канонів «краси», у різні часи прекрасним вважалося різне. Однак краса має властивість так сильно впливати на нас, що всередині прокидається бажання якомога більше уподібнитися їй. Дисгармонія в кожній зі сфер, яку сьогодні називають мистецтвом або красою, на жаль, показує спотворення й порушення у внутрішньому світі, через що багато митців страждають і переносять усе це у свою роботу, передаючи в ній власний відчай або нерозуміння.

Той, хто шукає і знаходить красу, однаково насолоджується й муркотанням кота, і сяйвом зірки; він зумів би передати всю чарівність цього світу, якби це було йому під силу.

Філософія нам потрібна, щоб не тільки вивчати, а й розуміти. Розуміння дозволяє сприймати все те, що перебуває за межами чуттєвого сприйняття; воно допомагає розуміти те, що всередині, розуміти корінь того, що проявлено зовні. Пізнавати самого себе – класична філософська максима – це найкращий спосіб розуміти самого себе, уникаючи як самокатування, так і самовиправдання. Пізнавати самого себе об’єктивно – це найкращий спосіб розуміти інших людей, тому що в такому разі ми будемо шукати причини, а не наслідки, й не будемо допускати відмовок або раптових образ, що не мають розумних підстав.

І, крім усього цього, філософія потрібна, щоб любити, тому що любов – це найважливіша частина філософії. Не виключаючи любові до конкретних людей, філософія розширює її, перетворює на узи єднання, які стирають будь-які межі й наближають нас до всіх таємниць Всесвіту.

Для чого потрібна філософія? Той, хто спробує зрозуміти ті кілька пояснень, що наведені вище, отримає універсальний ключ, що відкриває доступ і до власного внутрішнього світу, і до тих незліченних шляхів, які пропонує світ, щоб дізнатися, для чого й чому ми живемо.