Езотеричний сенс «Арабських ночей»

Когда задул зефир с приходом дня,
Шелк парусов младенчества дразня,
К истоку лет унес меня
Поток вперед плывущих лет;
Рожден на Тигре, в яркий зной
Увидел я Багдад родной:
Орнамент золотой могил,
Сады густые за стеной;
Я истым правоверным был,
Заставшим золотой расцвет
Дней славного Гаруна аль-Рашида
.

А. Тениссон (Переклад А. Наймана)

Дитячі враження поета А.Тенісона від «Тисячі і однієї ночі» віддзеркалюють почуття більшості людей, які зустрілися зі славетними арабськими казками, які зваблюють читача екзотичними чарами Золотої доби ісламу VIII ст. – часу, коли більшість з них було занотовано для нащадків.

Ми читаємо про султанів, візирів, убогих рибалок і заможних купців. В цих оповідках повно гарних і розумних жінок, що здатні віддати своє життя, аби врятувати інших, є й інші – одержимі й розпусні, здатні на все, аби задовольнити свої пожадання.

Але за всіма людськими пристрастями, прагненнями, перемогами і поразками криється прихований і глибший сенс цих казок, що повертають спогади з сивої давнини, коли різні раси змішувалися, коли чорні й білі маги билися у вічній битві добра і зла, коли сили стихій можуть працювати з людьми або проти них.

В.К. Джадж щодо цього пише: «Коли є аж стільки диму, то має бутиі  вогонь». [1]

Отже, що таке «Арабські ночі»? Це збірка оповідок, які розповіла чарівна Шахерезада – дружина жорстокого і злого царя Шахріяра.

Колишня дружина зрадила йому, і він вирішив щовечора одружуватися з новою дівчиною, а вранці страчувати її.

Життя Шахерезади, чергової нареченої, залежало від того чи зможе вона розповідати захоплюючі казки від ночі до ночі. Але щоразу вона залишає їх незакінченими в певних місцях, аби її попросили пізніше завершити.

Це звичайна форма усної традиції оповіді на Далекому Сході, в Індії, Персії та Аравії, вона згодом через Єгипет дійшла до Греції та надихнула на великі твори античних поетів, наприклад, Гомера. При ближчому погляді можемо побачити разючу схожість фактів, образів і цифр. Досить порівняти Одисея і Синдбада, аби побачити безперечний зв’язок між двома міфічними персонажами.

Чи могли б ми угледіти в казках про гігантів, джинів, чарівні печаті та летючі килими згадки про міфічну Атлантиду? Згідно зі світовими традиціями (досить згадати індійську «Махабхарату», або лише два твори Платона – «Тімей» і «Критій»), у далекій історії людствабув час, коли поєднувалисяпрогресивна наука з магією, хоча магія – це не що інше, як наука і техніка, застосовані до невидимих планів природи. Аравія та Персія були на весь світ відомі своїми волхвами (Magi) –  людьми, обізнаними в науці та магії. 

Під геніями (genii), які часто згадуються, маються на увазі джини арабської традиції  і елементали західного езотеризму – духи, які іноді співпрацюють з людьми, а часом діють проти них. Про це свідчить історія про Аладдіна та його лампу (вона включена до «Східних ночей» пізніше). За думкою теософа  В. К. Джаджа, елементали  відіграють важливу роль у кармі людства. Оскільки вони діють несвідомо та автоматично, то лише відображають поведінку людини. Якщо вони ворожі до людей, то це лише тому, що люди самі поводяться таким чином. Єдиний спосіб гармонізувати ці стосунки – це «плекати братерські почуття та милосердя до всього творіння». Продовжуючи свою інтерпретацію цієї казки, Джадж стверджує, що Дін Аллаха (Аладдін) означає релігію Бога, а лампа уособлює просвітлену душу, яка наслідує справжню мудрість і здобуває дивовижні можливості керувати природою або матерією.

Насамкінець: у багатьох казках «Східних ночей» можна розгледіти  нові сенси. Якщо ми доведемо, що гідні лампи, то вона може стати нашою. 

Переклад з анг. В. Фертенко, С. Синиця