Тільки людина здатна прагнути до того, чого ще немає в її житті. Ми фантазуємо, будуємо плани, проєктуємо і мріємо. За формою ці дії схожі, але й мають суттєві відмінності, які хочеться прояснити.

З філософського погляду поняття ідеї та мрії можна вивести із вчення Платона. В його творах йдеться про те, що життя проходить у двох світах – чуттєвому та умосяжному. Об’єкти та явища світу чуттєвого (світу становлення) ми можемо пізнавати завдяки відчуттям: речі можна побачити, виміряти, доторкнутися до них тощо.

Об’єкти умосяжного світу, ідеї (у Платона “ейдоси”) – це сутності, пізнання яких і зустріч з якими можливі лише за допомогою осмислення, розуміння. Дуже важливе уточнення: Платон вважає ейдоси саме сутностями, тобто живими істотами (а не просто «ментальними схемами»), що мають самостійне буття.

Певна річ, умосяжний світ населений різними ідеями. Різними не лише за змістом, а й за рівнем. Тому Платон говорить про своєрідну ієрархію ідей в умосяжному світі. Її можна описати так:

• Благо
• Істина, Добро, Краса, Справедливість
• Ідеї чисел та геометричних фігур
• Ідеї класів подібних речей (коні, чаші, дерева…)
• Ідеї речей
• Ментальні проєкти людей
• Чуттєві фантазії людей

Найвищою є ідея Блага, яка у світі ідей виконує функцію Сонця в чуттєвому світі: вона робить інші ідеї «видимими» для нашого розуму. Подібно до того, як предмети в чуттєвому світі зримі нашим очам завдяки фізичному світлу, ідеї в умосяжному світі стають «видимими» розуму залежно від того, наскільки вони освітлені, пронизані світлом вищої ідеї – Блага.

Зі вчення Платона можна зробити висновок, що фантазувати, проєктувати і мріяти – це три різних дії:

• Існують фантазії, породжені людиною.
• Існують проєкти, створені людиною.
• Існують ідеї, народжені не людиною

Тобто всі наші мріяння можна поділити за критерієм авторства. Авторами фантазій та проєктів є ми самі. Вони створені нами. Ідеї створені не нами, але можуть бути нами сприйняті, і тоді вони стають мріями. Основна відмінність справжніх ідей у тому, що вони осяяні світлом Блага і здіймаються, тяжіють до однієї з чотирьох першоідей: Добра, Істини, Прекрасного та Справедливості.

Тому навчитися фантазувати («я хочу полетіти на Марс», «я мрію про відпустку», «шукаю роботу своєї мрії») легко. Опанувати проєктування – зробити проєкт стола, квартири, автомобіля – складніше. Зуміти вловлювати ідеї, які стануть подібними до зірки-дороговказа і поведуть тебе за собою в житті, – ще складніше. Справжня мрія відрізняється від фантазії тим, що не ми «мріємо» її, а вона нас. Вона приходить у наше життя як найвища потреба, життєве призначення та обов’язок честі.

Щоб навчитися по-справжньому мріяти, тобто йти за ідеєю, Платон пропонує шлях поступового сходження. Я не можу, не готовий відразу і безпосередньо сприйняти ідею Прекрасного. Але мені подобаються гарні речі. Я можу поміркувати про це і вчитися з-поміж усіх речей вирізняти гарні,  потім – найкрасивіші, і зрештою, найпрекрасніші. І так доти, доки форма не перестане мати для мене значення, бо захоплювати буде вже не вона, а саме ідея Прекрасного.

Такий самий підхід можна застосувати і до відображень ідей Істинного, Справедливого та Доброго.

Коли я звертаю на них все більше уваги, вчуся помічати та розрізняти їхні сліди в чуттєвому світі, тоді й можу розпочати сходження до першоідей. Ці сліди стають особливими сходами, що ведуть до умосяжного світу. Так я наближатимусь до найвищих ідей платонівської ієрархії, і, можливо, здобудуся на те, щоб якась із них обрала мене і стала зіркою-дороговказом.

Зірка. Поклик мрії

Кожен з нас в певний момент життя чує поклик Мрії – часом нелогічний, недоречний, але життєво необхідний. Навіть якщо довкола ззовні все гаразд, щось не дає заспокоїтися. Зірка вказує шлях і кличе туди, де є світло та сенс, вона пробуджує в душі людини найвищі ідеали. Варто лише почути цей поклик та довіритись йому – і життя набуде нового сенсу.

Оригінал статті: https://www.bez-granic.ru/main/kakustroenmir/mozhno-li-nauchitsya-mechtat.html

Переклад О. Чіркова