Ваджра – сяйлива дорогоцінність

На початку часів могутній Індра, бог грому і блискавиці, володар небес, мав битися з демоном Вритрою – уособленням сил хаосу, який перешкоджав руху небесних вод та загрожував пробудженню життя у світі. Колись Вритрі було даровано чарівну здатність: жодна зброя світу не була спроможна його ушкодити. Наймогутніші з богів не змогли підказати Індрі, як перемогти могутнього демона, і лише Вішну відкрив таємницю: тільки зброя з кісток святого мудреця Дадгічі може здолати Вритру. Дадгічі, величний майстер брахмавід’ї1, погодився допомогти. Він досяг глибокого медитативного стану і звільнив життєву силу з власного тіла. Згодом боги створили з хребта мудреця непорушну ваджраудгу2 – магічну булаву з безліччю блискавок, що яскріла на небесах у вирі полум’я й грому. Її нездоланна сила допомогла Індрі перемогти Вритру і врятувати світ.
У стародавній Індії ваджрою називали особливу кидальну зброю. Колись її робили з окоренка деревця, залишаючи на ньому гострі частини кореня, що стирчали у різні сторони. Потім її робили вже з металу, а форму залишили таку саму. В давньоіндійському мистецтві зустрічаються зображення ваджри як короткої міцної булави, що мала з обох кінців гострі тризуби.

Відповідниками цієї могутньої зброї Індри є зброя богів-блискодавців інших давніх народів – метеоритний молот скандинавського бога Тора, спіраль кельтського Тараніса, сокира слов’янського Перуна, блискавка та подвійна сокира грецького Зевса, потрійна блискавиця римського Юпітера тощо.
Разюча булава Індри є «гнівливою» версією ваджри. Кажуть, що Будда взяв зброю Індри та зігнув її гострі зуб’я одне до одного, створивши «мирну» ваджру. Вона набула в буддизмі нового значення: атрибут могутності у світі сил природи почали розуміти як символ панування у світі духу – вищої духовної сили, що є непохитною та нездоланною. Так ваджра стала уособленням зброї людини, яка веде внутрішню війну: прагне подолати всіх своїх демонів потьмарення, слабкості та егоїзму, очистити власну свідомість від мороку невігластва заради непереможного сяйва мудрості, любові та співстраждання до всього живого.
Санскритське слово «ваджра» означає «блискавка», а також «твердий, могутній, можновладний», а його тибетський еквівалент «дордже» перекладається як «володар каменів», тобто алмаз чи адамант3 – найтвердіший та найшляхетніший мінерал, такий чистий і прозорий, що ніби сам випромінює світло. В буддизмі ваджра-дордже символізує досконалу природу пробудженої свідомості, подібної до міцного алмазу, а також саме пробудження, просвітлення, що відбувається миттєво, немов вибух грому або спалах блискавиці.

Просвітлений та звичайний стани свідомості співвідносяться як надтвердий алмаз та крихкий непрозорий графіт: важко уявити більший контраст, але обидва утворені з одного хімічного елементу – вуглецю, тобто графіт трансформується в алмаз. В буддизмі вважається, що здатність до трансформації притаманна не лише мінералам, але й людині.
Ваджра є важливим медитативним і ритуальним символом одного з головних напрямків буддизму – Ваджраяни4.


Ритуальна ваджра має форму булави – це символ царської влади. Її центр – це сфера, що уособлює пустоту як основу реальності, а також непробуджений зародок Всесвіту. Спіраль, яка зображена на сфері, нагадує про потенційну силу пробудження. Зі сфери у протилежні сторони виходять дві квітки лотосу, що символізують полярність і подвійність свідомого буття, а також сансару та нірвану, що пов’язані реальністю пустоти. З кожної квітки виходить по одному спису-променю (утворюючи вісь) та ще по чотири списи, що, згинаючись, з’єднуються на верхівках осі, подібно до того як зосереджена свідомість концентрується в одній точці. П’ять верхніх списів уособлюють п’ять чуттів, а також просвітлені якості мудрості п’яти будд, що виникають із п’яти перетворених затьмарень свідомості. А п’ять нижніх списів символізують органи чуттів, а також очищені елементи землі, води, повітря, вогню та простору. Всі десять списів разом нагадують про десять напрямків, десять досконалостей, десять основ шляху бодгісаттви6. Головна ідея символу в цілому полягає в єдності та зв’язку протилежностей, а також у чистоті, осяйності та непорушності Бодгіччітти – прагнення просвітитися заради всіх істот.


Існує кілька ключів та рівнів розуміння багатогранного символізму ваджри. У Ваджраяні вона стала втіленням ідеї сяйливої дорогоцінності буддизму, під якою розуміють просвітленого (Будду, вчителя), істину (дгарму) та спільноту тих, хто став на шлях просвітлення (сангу).


«Той, хто володіє цією сяйливою дорогоцінністю, долає смерть і перевтілення та знаходить безсмертя й звільнення. Але цей скарб неможливо знайти ніде, окрім лотосу власного серця».6


Справжній символ є завжди незглибною скарбницею мудрості та сили. Його сенси відкриваються поступово і не лише шляхом інтелектуального розуміння. Повага, творча інтуїція та уважливе споглядання допоможуть терплячому шукачеві віднайти один за одним ключі до таїни, що надійно приховує символ, навіть якщо той лежить на видноті. Потоваришуй із ним, і поступово дізнаєшся, що ті його скарби – живі, вони сплять у твоєму серці, чекаючи на теплі промені натхнення та життєдайні краплини ентузіазму, що спонукає рухатись вперед. Нехай він стане провідником до центру твоєї душі та допоможе звільнити її творчі сили.

Джерела:

  1. Лама Анагарика Говинда. Основы тибетского мистицизма. Пер. с англ. Н. Дудко, С. Сидорова. — СПб.: Андреев и сыновья, 1993.
  2. Роберт Бир. Тибетские буддийские символы. Пер. с англ. Л. Бубенковой. — М.: Ориенталия, 2013.
  3. Торчинов Е.А. Религии мира: опыт запредельного. Психотехника и трансперсональные состояния. — СПб.: Азбука-классика, Петербургское Востоковедение, 2005.
  4. https://buddhaweekly.com/
  1. Брахмавід’я (санскр.) – знання Брахмана (вищої реальності).
  2. Ваджраудга (санскр.) – удар блискавки.
  3. Алмаз дослівно з арабської означає «нездоланний»; адамант із давньогрецької – некрушимий.
  4. Ваджраяна дослівно зі санскриту означає «Алмазна Колісниця», або «Алмазний Шлях».
  5. Бодгісаттва – людина, яка прагне досягнути просвітлення заради звільнення всіх живих істот від страждань та невігластва. Уособлює співстраждання.
  6. Лама Анагарика Говинда. Основы тибетского мистицизма. Пер. с англ. Н. Дудко, С. Сидорова. — СПб.: Андреев и сыновья, 1993, – С.242.