«Розмова, що називається Алфавіт, або Буквар миру» – це філософська бесіда п’яти друзів (Григорія, Лонгина, Панаса, Якова і Єрмолая) про те, що саме закладає основи душевного миру. Усі співрозмовники – однодумці, всі сповідують християнство і бесідують, звертаючись до ідей та образів із Біблії, а Григорій (у якому ми впізнаємо Григорія Сковороду) раз за разом наводить друзям алегорії ще й з давньогрецької та давньоримської філософій. В одному з найяскравіших епізодів твору під назвою «Кілька символів, тобто загадкових або таємничих образів, із поганського1 богослов’я» Григорій показує своїм друзям, як через нехристиянську мудрість пізнавати себе.
Ця сюжетна сцена відбувається у світлиці, куди Григорій запрошує всіх після бесіди в саду. Зайшовши, друзі дивуються: вся кімната увішана чудернацькими картинами, на яких зображені купідони, тварини та різні речі. Панас на це вигукує: «Фе! Усі вони, як бачу, поганський бруд». А Єрмолай каже: «Коли б у твою світлицю прийшов християнин із молодим розумом, то вважав би тебе ідолопоклонником». Григорій же відповідає, що «чисте небо не боїться блискавки й грому», тобто він щирий у своєму прагненні пізнавати Божі істини, і вчиться в усіх, хай навіть і в нехристиянських мудреців. Далі він запрошує друзів разом переглянути любі йому картини.
Це можемо зробити і ми, адже Сковорода замалював своєю рукою згадані образи2 та залишив їх нам у творі. Всього в цьому епізоді п’ятнадцять символів, їхній порядок у статті збережений.
Що ж вони означають? Яким є Буквар, чи то основи, душевного миру для Григорія і для кожного, хто шукає щастя?
Символ 1
«Батьки наші найкращі вчителі»
На дереві сидять солов’ї, старші навчають молодших співати – так передається мудрість із покоління в покоління. Шукачеві щастя й внутрішнього миру варто перш за все звертатися за досвідом до своїх попередників, вчитися у батьків, потім у вчителів та мудреців минулого.
Символ 2
«Природа перевершує науку»
Оленя поранили стрілою, він лікується листочками ясенця. Природа навчила оленя зцілювати себе, вона стала для нього найкращим учителем. Той, хто засвоює мудрість учителів, врешті навчається тлумачити й природу, і в ній знаходить приховані глибокі істини, що зцілюють серце.
Символ 3
«Шукай себе всередині себе»
На березі моря на камінчику лежить мушля, а в ній видніється перлина. Як у мушлі найцінніше сховане всередині за твердою оболонкою, так і в людині найдорожчі скарби недоступні для очей. Тож шукач мудрості зрештою звертає свій зір всередину себе.
Символ 4
«Рано молитися буду до Тебе та буду чекати»
Слон із піднятим хоботом вітає вранішнє сонце. Раніше подейкували, що слони мають звичай збиратися разом на світанку і дивитися на схід. Шукаючи себе всередині себе, людина скеровує всю свою увагу до найсвітлішого в собі, до своєї вищої Божої природи.
Символ 5
«Пізнай себе. Зазирни всередину»
Юнак Нарцис милується своїм відображенням у воді. Він закохався у свою подобу, і тому символізує людину, яка судить усе по зовнішності: «У чистому джерелі задивився на свій гожий вигляд, а не вникає всередину, в саме своє серце і в таємне керівництво блаженної природи, що може настановити його на шлях миру; тим губить себе, що любить себе». Звернувшись до найкращого в собі, людина може обманутися й сприйняти це світло за власний земний блиск. Цей образ нагадує шукачу поза зовнішніми проявами пізнавати суть речей, а поза виглядом пізнавати вічне серце.
Символ 6
«Не загубити б тільки серця»
Бобер тікає від мисливців. Вони полюють на нього заради його статевих органів, які мають лікувальні властивості. В Античності та Середньовіччі побутувала легенда, що бобри відгризали собі яєчка і кидали мисливцям, аби залишитися живими. Так бобер став символом того, хто жертвує другорядним заради головного. Шукач щастя, який головною цінністю вважає своє серце і робить вибори на його користь, залишиться внутрішньо живим при будь-яких обставинах. Іншими словами Сковорода про це говорить: «Чого хочеш шукай, та не втрать миру».
Символ 7
«Бажання моє губить мене»
Нічні метелики летять на вогонь і там гинуть. Властиве їм середовище – це сутінки, але вони спокушаються на світло вогню. Цей та наступні два образи застерігають людину діяти всупереч своєму серцю, своїй справжній природі.
Символ 8
«Вороги чоловікові – домашні його»
Малюнок передає сцену з давньогрецького міфу: мисливець Актеон був покараний Артемідою за зухвалість, він підглядав за богинею під час її купань, тож вона перетворила Актеона на оленя і його загризли власні ж пси. Коли людина береться не за те, що їй належить, то туга і печаль, мов ті собаки, зсередини загризають її – це ще одне попередження для того, хто прагне віднайти внутрішній мир.
Символ 9
«Гординя чоловіка його принизить»
На зображенні інша сцена з давньогрецького міфу: юнак Фаетон на колісниці падає з неба й розбивається. Згідно з міфом, Фаетон попросив у свого батька Геліоса колісницю, щоби один день правити замість нього. Але, здійнявшись у висоти, він не витримав величності того, що побачив, і втратив управління. Це третє й останнє попередження від давніх мудреців, розтлумачене Сковородою: людину губить прагнення високих посад чи великих знань із марнославства, коли їй призначене інше. Хай шукач береться за споріднену працю й обирає споріднених друзів, не спокушаючись на високі принади.
Символ 10
«Заспіваю Любому моєму пісню»
На сухому дереві сидять пташки – горлиця зі своїми дітками. Під деревом лежить мертвим її коханий, від якого йдуть струмки, що далі живлять зелені луги. Цей непростий образ уособлює Біблію – книгу, яка за своєю оболонкою є мертвою, але здатна живити людські душі. Суттю цієї книги є Бог, і горлиця співає саме Йому. Так спраглому до внутрішнього миру навіть у священних книгах слід любити не форму, а суть, яка й живитиме його серце.
Символ 11
«Пізнавай ти Його на всіх дорогах своїх, і Він випростує твої стежки»
Корабель пливе у морі, на його кормі сидить купідон, а вітер надимає вітрила і спрямовує судно до гавані. Коли шукач-мандрівник повсякчас пізнає себе і Бога в собі – ту суть, про яку йшлося у попередньому образі, тоді він зсередини отримує скерування і сили рухатися до своєї гавані, внутрішнього миру.
Символ 12
«Хто пристає до Господа, стає одним духом із Ним»
Шляхом крокує хлопчик, який несе на плечах свого брата. Цей хлопчик зі здоровими ногами, але сліпий, зветься Практик, а його брат зі здоровими очима, але безногий, має ім’я Обсерватор. Сліпий Практик узяв безногого Обсерватора на плечі, і разом вони змогли повернутися до своєї домівки – символічного Миргорода. Ось що, пізнаючи себе, має здійснити шукач миру: довіритися всередині себе тій частині, що вміє розпізнавати, – найглибшому своєму єству, яку Сковорода називав Серцем, Богом, Природою чи то Розумом.
Символ 13
«Бог є любов»
Купідон на своїх плечах несе Всесвіт. Виглядає, що йому важко, але це не так. В образі купідона Сковорода бачить Бога, який є любов’ю. А любові легко нести на собі і цілий світ. І тепер, коли шукач миру з’єднався з вищим у собі, він здатен нести з любов’ю свою частину світу.
Символ 14
«Любов складає світ»
Купідон пронизує стрілами земну кулю. Це ніби Бог стрілами любові урухомлює весь світ. Саме любов, або Божі поривання всередині нас, за словами Сковороди, «рухає всі сотворіння до свого місця і своїм шляхом». Цей символ – прославляння сили любові, що не лише з легкістю дозволяє шукачу нести свою «долю», але й рухає всіх і кожного до свого призначення.
Символ 15
Без назви
Цей символ вирізняється з-поміж інших: він не має підпису, а його зображення дещо різниться з описом. У творі сказано, що на малюнку зображено хлопчика без крил, увінчаного квітковим вінком, який несе ріг достатку, – це образ Природи. Той, хто слідує природі як своїй покровительниці, не лише здобуває мир та радість у серці, а приносить світові гідні уваги плоди. Ось до чого приходить шукач миру, який в усьому керується Природою.
Це був останній символ у світлиці Григорія. Друзі подивовані з побачених образів, а Григорій їм говорить: «…Розглядаючи картини давніх любомудрів, що таємно зображають Божу премудрість, не бачите на найголовнішому місці образ Христа, що наче всіма ними володіє». Ось чому Григорію не були страшні дорікання в ідолопоклонництві, за образами різних традицій він міг віднайти єдину мудрість, найвищим символом якої для нього був Христос.
Далі він підводить друзів до ікони Христа, під яким написано «Ісус Христос учора і сьогодні, і навіки Той Самий».
І насамкінець співрозмовники споглядають ікону Діви Марії, зачитуючи підпис: «Радуйся, чесного таїнства двері! Радуйся, премудрих перевищуюча розум! Радуйся, вірних освітлюючи думки!».
На цьому закінчується їхня дружня бесіда у світлиці, знайомство з образами, які передають світогляд Григорія, а що важливіше, вони скеровують його та інших шукачів мудрості на дорогах життя.
Звернення до символів не було випадковим для Сковороди, бо весь світ для нього був ніби книгою образів, що потребують тлумачення. У зовнішньому він завжди віднаходив внутрішній зміст, тому й казав, що існує людина (зовнішня) й Людина (внутрішня), серце (в тілі) й Серце (як ціннісний центр людини) і т.д. Пошук цього внутрішнього у всіх доступних на той час традиціях і загалом у природі був постійною духовною практикою Григорія Савича, завдяки чому народжувалися всі його твори, зокрема й «..Буквар миру», до якого ми з вами долучилися.
1 Тобто язичницького.
2 Ці образи Григорій Сковорода перемалював зі збірника «Символи та емблеми» (Symbola et Emblemata), виданого 1705 р. в Амстердамі.