Розважливість часто розуміють як надмірну передбачливість, коли в житті немає місця жодним пригодам і, отже, жодному ризику. Про такий підхід варто трохи поміркувати.
Саме життя – це вже пригода.
Але пригода не в звичному розумінні, коли відбувається щось несподіване й непередбачуване, якась складна ситуація, чи коли ми стикаємося з небезпекою, змушені швидко приймати рішення, не знаємо, в якому напрямку розвиватимуться події, чи коли ми втягнуті в обставини, на які не можемо вплинути…
Якщо ми так розуміємо пригоди, то маємо на увазі ризик як для нашого життя, так і для життя інших.
Говорячи сучасною мовою, в такій пригоді «викидається адреналін»: миттєво підвищується рівень збудження й уваги, завдяки чому ми отримуємо задоволення, але відносне й нестійке, оскільки подібна екзальтація потребує дедалі частішого повторення, спричиняючи звикання, але ніяк не заповнюючи відсутність чи нестачу сенсу життя.
І все ж таки життя – це велика пригода, моральна й тим паче духовна.
Із моменту народження ми стаємо на шлях, що веде до певної мети.
Ця мета – найважливіше на шляху. Вона задає напрямок і надає сенсу. Без мети ми будемо постійно плисти за течією і постійно губитись, а тому сумніватись у всьому, перескакувати з одного на інше й весь час пробувати щось нове, не розуміючи, заради чого.
Саме мета рухає пригодою з розважливістю, тому що ми знаємо, до чого йдемо, навіть якщо доводиться міняти інструменти й способи діяльності.
Чому життя – моральна пригода? Тому що, яку б мету ми не вибрали, вона має бути пов’язана з добром і справедливістю. Ми вирушаємо в майбутнє, де можуть реалізуватися наші мрії, але ми ніколи не повинні нехтувати своєю моральною свідомістю.
І життя – пригода духовна, тому що завдяки філософії ми розкриваємо свою людську сутність, а філософія якраз і прагне моральної гідності і сприйняття священного.
Пригода в поверховому аспекті відбувається, коли ми не знаємо мети, не знаємо, який час чи які засоби маємо в своєму розпорядженні для досягнення задуманого… якщо ми взагалі щось задумали… Часто ми проходимо життєвий шлях наосліп. А буває, навіть не усвідомлюємо, що є шлях, ні коли починаємо йти, ні коли вже прийшли; тоді ми лише пливемо за течією життя, звинувачуючи його в усьому поганому й майже ніколи не дякуючи за добре.
Позитивна пригода дозволяє нам щодня отримувати новий досвід, щоб краще пізнавати себе, щоб самим керувати своїм життям, володіти собою у складних ситуаціях, вирішувати проблеми і прокладати собі шлях в уявному лабіринті, який необхідно пройти.
Іноді цей шлях називають покликанням, іноді необхідністю, іноді випадковістю, якщо справді існують випадковості, а не причинно-наслідкові зв’язки. Як би там не було, завжди є знаки, що вказують напрямок, навіть якщо ми не знаємо про них.
У такій справжній пригоді не викидається адреналін, зате народжується ентузіазм. Немає нічого ефективнішого, ніж відчувати, що ми першовідкривачі й підкорювачі того, що належить нам по праву. Можливо, в багатьох пригодах ми не пізнаємо себе й не дізнаємося про свій потенціал, але ми хоча б дамо собі шанс відкрити і, що важливіше, завоювати цей потенціал, щодня користуючись своїми прихованими силами.
Справжня пригода – постійна робота, безперервне зростання, щоденна радість і відкриття незвіданих скарбів. Вона не позбавить нас труднощів або викликів, із якими так чи інакше стикається кожна людина, але надасть сил і творчої енергії, щоби сміливо і впевнено справлятися з ними. І в найсуворіших випробуваннях є вирішення; головне – знайти його, це і є частина чудової пригоди, яка зветься життям.
Хіба ентузіазм позбавлений розважливості? Ні. Розважливості немає тоді, коли ентузіазм виявляється лише спалахом захоплення, коли не оцінюються наслідки, не зважуються можливості.
Але справжній ентузіазм – це внутрішній вогонь, який освітлює й розвиває наше сприйняття, наші знання й інтуїцію.
Звичайно, пригоди, як і все, що ми робимо, пов’язані з ризиком. Ризик – рух до мети, яка, хоч і була би зрозумілою, може повести нас несподіваними шляхами. Ризики бувають розумні й безглузді. Одні ризики ми приймаємо і враховуємо з самого початку, а інші провокуємо через нерозважливість. Про останні ми говорити не будемо, тому що нерозважливість – це не пригода, а нестача розважливості.
Здоровий ризик – це частина того, чого ми не знаємо, але відкриваємо, коли мислимо ясно і прораховуємо різні можливості. Незнання – це не завжди невігластво, іноді це жадання мудрості, яке відкривається назустріч безмежним таємницям. Пізнання – це ризик, дивовижний ризик дослідження, порівняння, вироблення виважених критеріїв.
Тепер, коли ми бачимо стільки свавілля й безчинства, наберімося розважливості, щоб усунути всі лиха і прокласти шлях для осяйної мудрості. Існує атмосфера нашого внутрішнього світу, і вона залежить від нас: її бурі й тихі заплави – результат прояву волі кожного з нас та сума волі тих, хто прагне кращого світу.
Переклад: Ірина Обревко