Коли світ навколо ставить перед нами нові виклики, важливо мати внутрішню опору. Ми запитали членів культурної асоціації «Новий Акрополь», що допомагає їм зберігати психологічну стійкість. Філософія, підтримка друзів, віра в сенс життя, природа, музика, волонтерство – у кожного своя відповідь, але всі вони про одне: про внутрішню силу, яка допомагає продовжувати шлях. Ділимося їхніми роздумами.
Марія Пащевська, Харків
У той час, яким я можу розпоряджатися, скільки б його не було, я хочу робити важливі, цінні, добрі речі. Це спонукає діяти тут і зараз. Складні часи розкриваються не просто як перешкоди чи проблеми – це можливості та випроби. Можливість відкрити в собі ті сили та здатності, які би, ймовірно, ще спали у більш стабільні часи. Можливість відкрити інших неймовірних людей і пересвідчитись на практиці, як я засвоїла те, чого мене вчить філософія.
Тетяна Косянчук, Київ
Філософія, тексти Платона, Сенеки, міфологія. Ще [для мене] надзвичайно важливе волонтерство – бути корисною і продовжувати діяти. Також художня література, яку люблю читати. Щоденні прогулянки в парку чи вулицями. А ще кілька років тому видалила акаунти в соцмережах, що справді стало запорукою ментального спокою.
Ігор Бєлік, Дніпро
Спостерігання за небом. Я ввечері виходжу, піднімаю голову і дивлюсь на небо. Я почав читати книгу «Блакитна цятка» Карла Сагана і приходить розуміння, наскільки великий Всесвіт, особливо порівняно з тим, що відбувається на Землі. У ньому є те, що ми не пізнали. Також думаю про те, що є цикли занепаду і процвітання. Деякі речі почав інакше сприймати, змінив фокус.
Поліна Полярна, Дніпро
Мабуть, [мені допомагає] розуміння того, що складні часи закінчаться, і люди, яких ти любиш, поруч із тобою. Є цінності – любов, справедливість, дружба, – які важливі і мають сенс. Є люди, які продовжують вірити і йти далі. Це випробування на нашому шляху, світ немов руйнується на частини, але це не привід здаватися і розвалюватися. Треба себе зібрати і йти далі. Коли ми об’єднані, ми можемо більше.
Надія Комарова, Запоріжжя
У складні часи, що зараз проживаємо, мені допомагає триматись класична філософія, яку вивчаємо в «Новому Акрополі»
Ідеї Платона та індійських текстів про долю, яка зумовлена причинно-наслідковими звʼязками і створюється нами щодня. Ідеї стоїцизму про «байдужість» щодо ситуацій, на які не можемо вплинути, і максимальний фокус на те, що від нас залежить. Та багато інших ідей. І не менше тримає приклад відважних, щирих і добрих людей, приклад друзів і колег, які найближче до передової… І друзі та близькі, які поряд, – не завжди фізично, але завжди у спільному просторі поглядів, переконань, мрій.
Світлана Шевченко, Київ
Розуміння та віра. З одного боку, знання теорії психотерапії дає усвідомлення того, що я і ми всі проживаємо. Я бачу механізми виходу з тяжких станів і приклади, коли люди долають кризи, екологічно проживають тяжкі часи.
Читаю, навчаюсь, розширюю свою кваліфікацію та здатність допомагати іншим. З іншого боку [допомагає] щира віра в дива і вищу справедливість. Вона наповнює мене надією у найскладніші моменти, дає сили рухатись вперед і вірити в позитивний результат, навіть коли його не видно.
Лев Сальцин, Київ
Пам’ять про те, що в мені є щось, що не вмирає, щось вічне. “Брати-стоїки” (усміхається) дозволили знати, що є речі, які від нас залежать і які не залежать, тому я концентруюся на речах, які від мене залежать і через те менше страждаю. І ще мені допомагають вправи зосередження на музиці, на конкретні події, коли мені не треба відволікатися на щось зайве. А також розуміння, що нічого не відбувається випадково, що є певні шляхи долі. Не хвилюватися через те, що не можеш контролювати. Я думаю, що не хвилюватися – це теж у нашій владі.
Ольга Шахраюк, Київ
Найкраще мою психологічну стійкість описують слова з поезії Ліни Костенко: «Маю тільки небо над собою, маю тільки душу при собі». Зараз для українців важкі часи, де всі ми проходимо багато випробувань на стійкість до життя і цінностей.
Психологічна стійкість для мене, це насамперед мрії і цінності. Це як зірки на небі, які можна побачити в темряві, як компас у дорозі. Вміння зрощувати, плекати і діяти згідно з ними дає мені внутрішню опору в житті.
Також – це стосунки: плекати добрі стосунки. Родина, друзі, професійна спільнота і акропольці – я вдячна, що в мене є ця можливість. Любов і цінування школи «Новий Акрополь» і людей, які створюють цей простір. Любов до професії і людей, з якими працюю. А ще мене наповнюють лекції, книги, музика. Важливий сон, а також можливість гуляти на природі і спостерігати за нею.
Світлана Герасічева, Київ
Коли дуже складно, нічого не допомагає. А коли знаєш, що є опорні точки – це вже інше. По-перше, для мене дуже важливо – це друзі.
Тобто я можу прийти й озвучити проблему, яка в мене є, і я знаю, що мене, як мінімум, вислухають. І коли цю проблему описуєш, то вже знаєш, як її вирішити. І важливо, що поруч є люди, які завжди тобі допоможуть, бо вони бачать ситуацію з іншого боку. Також іноді це просто обрати інший шлях. Відволіктись на щось інше, відкласти. Мені дуже допомагає музика. Якщо мені погано, я зазвичай слухаю музику, і це мене налаштовує, відпускає напруження. Сам не можеш щось відпустити, а коли перемикаєшся на щось, то музика, наприклад, дуже добре перемикає, напруження і думки просто відпускаються.
Діана Кладова, Київ
Мене тримають мої друзі і знайомі, які на фронті. Я знаю, як їм важко. Порівняно з ними, в нас взагалі все чудово. І [тримає] необхідність максимально допомагати їм, ми – їхні додаткові руки та можливості. Також мені дуже допомагає наша акропольська спільнота як словами підтримки, так і прикладами того, як можна стійко зносити різні негаразди і радіти найменшим дрібничкам. Також – моя родина, мої друзі, за яких я також беру відповідальність і максимально намагаюся їм спростити життя в цей нелегкий період, максимально намагаюся оберігати й допомагати їм.
Галина Романцова, Київ
По-перше, допомагає триматися те, що я не відчуваю безпорадності, а маю багато волонтерської діяльності. А також маю багато роботи в саду, який радує мене та інших. І маю близьких людей, про яких треба піклуватися, тож є багато клопоту.
Ярослав Воробйов, Київ
Любов і віра в майбутнє. Все інше гнітить. А любов – це відчуття сильного потягу і одночасно свободи, теплоти, щастя, відповідальності та дбайливості щодо чогось дуже крихкого, але дуже сильного.
