Пізнати себе краще

Фрагменти з книги “Філософія для життя. Пізнати себе краще”.

Свідомість є осереддям нашого єства, необхідним орієнтиром для всієї нашої психічної та ментальної діяльності. Свідомість — це сутність і вісь, необхідне опертя, щоб уникати розсіювання під дією довколишнього світу. 

Свідомість є центром, що освітлює увагу. 

Тож у цьому розумінні свідомість уподібнюється до Сонця нашої планетарної системи, яке достосовує до себе всі світила, що обертаються довкола нього. Можливо, орбіти окреслюють кола чи еліпси, а фокус — чи фокуси — не обов’язково містяться точнісінько в геометричному центрі, але немає жодного сумніву у важливості Сонця як загальної основи життя — і фізичного, і духового — для всієї системи.

Подібним чином діє наша свідомість і стосовно людей, охоплюючи всі, а не тільки психологічні, можливості вираження. Тож зосередження стає здатністю діяти, взявши за мету центр свідомості. 

Відтак центр може бути джерелом світла і дороговказом…

Де міститься центр кожної людини? 

Відповідь на це запитання не може бути конкретною, адже кожен має свій центр у власній свідомості. Одна річ «уявляти» центр у високих сферах, і інша — віднайти свій звичний центр, аби піднести його вище. 

Що визначає місцепробування нашого центру? Рівень свідомості. 

Якщо свідомість майже ніколи не відривається від тіла та його вимог, то в такому разі центр, найпевніш, міститься в тілі. Якщо свідомість переймається переважно повсякденними клопотами, центр міститиметься в емоціях. Якщо нам вдається зосередитися на читанні чи на студіях, центр міститиметься в ідеях, які ми висновуємо. Якщо ми зазнаємо містичного досвідчення, центр зміститься на рівень розуму чи інтуїції… 

Одне слово, ми, люди, не маємо якогось фіксованого центру.

Часом у нашому житті бувають темні, важкі й похмурі періоди. Попри невпинні пошуки якогось виходу, нас огортає пітьма. Ми впадаємо у зневіру, а все, що ми намагаємося зробити, нам не вдається, навіть наприпочатку. 

Такі наші ночі теж треба пережити. 

Ніхто крім нас не може розвіяти тіні. Тож не чекаймо на вирішення ззовні. 

Якщо десь назовні є джерела світла, то й в нас самих, у якомусь закутку, теж існує світло. Ми маємо те саме, що є у всесвіті: світло й темряву, а нашої енергії задосить, аби породжувати і те, і те. 

Запали своє світло! Усміхнись! Хай твій усміх і видаватиметься тобі спершу робленим. Зацікався чимось новим або тим, чого ти досі не розумів. Навчись слухати тих, хто довкола тебе. Навчись добачати те, що відбувається довкола; ти відкриєш для себе багато дивовижного. Запали надію на завтрашній, ба й на сьогоднішній день. Дивися з оптимізмом на те, що робиш, і роби це так добре, щоб мати з того втіху. Не журись тим, що роблять чи перестають робити інші; зосередься на своєму завданні, і побачиш, що інші роблять це не так і погано, як ти гадав спершу. Усвідом важливість свого призначення, хай і скромного, і тоді ти зможеш змінити своє власне життя… Бо тоді ти розпочнеш долати ніч.

Усвідомлення власних слабких сторін є своєрідною шляхетністю. Натомість їхнє заперечення є не тільки ознакою марнославства, а й підтвердженням того, що нам ніколи їх не подолати. Хто визнає свої слабкі місця, знає також, як їм дати раду і замінити на сильні.

Що таке вада? Не завжди її можна пояснити як недолік чи й анормальність, бо здебільшого це не настільки серйозно. Певна вада переважно є нестачею чого-небудь. Або ж це якась недосконалість. 

Недосконалості і недоліки можна подолати. 

Перш за все ми радимо зробити чесний аналіз — аж ніяк не вадливий, а практичний і розважливий — недоліків і вад, які властиві кожному. Зрозуміти їх і визначити, наскільки вони значні. 

Виявивши їх, не намагатися конфронтувати з ними, гадаючи, що їх можна здолати в бою. Цього не станеться ні з першого, ні здругого, ні з нових і нових заходів, якщо ми вирішимо битися голіруч… 

Відтак маємо зробити неупереджений аналіз з тим, щоб виявити свої бодай потенційні чесноти. Отже, другий крок полягає в щоденному розвиванні, невеликими вправами й послідовними діями цих позитивних можливостей, які мають проявитися в особистості. 

Докладати зусиль не задля боротьби з вадами, а задля утвердження чеснот. 

Треба виграти багато битв, щоб відчути себе справді переможцем. І навіть у такому випадку, час від часу котрийсь ворог — якась вада — знову може виринути. Але попередній досвід допоможе взяти реванш. 

Вади, як ми казали, не варто поборювати, марнуючи на це свою енергію; треба полишити їх осторонь, немов їх не існує, натомість з усією доконечністю поступати вперед на ниві чеснот. Але негоже і нехтувати їх: вади, попри свою безвартісність і жалюгідність, утворюють порожняви, які можуть засмоктати нас за найменшого недбальства.

Наша впевненість полягає у нашій власній моральності та в запобіганні помилкам, які б заподіяли багато шкоди нашій цивілізації. Тож коли ми іноді робимо якусь помилку, то простіше і шляхетніше виправити її, аніж піддаватися паралізуючому страхові. 

Такі позитивні якості, як увага, пам’ять, уява, воля, етичні й естетичні наставлення, можуть являти себе і розвиватись у будь-якому віці, оскільки це результат не усталених звичок, а інтелектуальної практики. А на це завжди знайдеться час, якщо знати йому ціну.

Це і є моральність: сума наших позитивних якостей, чеснот. 

Моральність — це поєднання нашого фізичного, енергетичного, психічного, інтелектуального та духового потенціалу в його позитивних аспектах.

Переклад з іспанської В’ячеслава Сахна