Інтерв’ю з Іллею Молоствовим

Кінець року – це більше, ніж дати в календарі. Це час, коли людина зупиняється, озирається назад і намагається зрозуміти, куди рухатися далі. У різних культурах цей період осмислювали як час переходу, ворота між старим і новим, простір для підбиття підсумків і народження нових намірів.

Про символізм Різдва і Нового Року, важливість усвідомленого переходу та чому в ці дні людина здатна змінити напрямок свого життя, ми поговорили з Іллею Молоствовим – керівником школи філософії «Новий Акрополь» у Києві.

Наближається Новий рік. Розкажіть, чому цей період переходу вважається важливим, які його основні етапи і з якими символами він пов’язаний?

Новий рік – це подія в часі, яку символічно можна уявити як ворота або двері, що ведуть у новий світ. Ти маєш пройти через рубіж: є те, що належить старому року, є період переходу і є новий час. Всі три складові важливі.

Старе – це те, де ти перебуваєш зараз. Його можна проаналізувати, подібно до того, як піфагорійці робили психостазію¹. Вони осмислювали кожен день, але ми можемо аналізувати й рік. Сісти з ручкою або планшетом, записати, порефлексувати над самим собою, згадати найважливіші події року. Наприклад, у моєму житті цього року відбулося декілька кардинальних змін, які стали поворотними точками, і їхні наслідки важливі й зараз. Це практика усвідомленого ставлення до минулого.

У Давньому Римі найголовнішим символом нового року був бог Янус, якого зображували дволиким: він мав обличчя молодої людини, що дивиться вперед, і літньої, яка дивиться назад. Це символ переходу, воріт із минулого в майбутнє. Головне святилище Януса в Римі – так званий Janus Geminus – мало форму арки або проходу з двома воротами. У ньому був вхід, усередині арки було зображення Януса, і вихід в інший простір.

Перехід від старого до нового – це певний період, а не мить. Згадаємо дванадцять ударів годинника в новорічну ніч або дванадцять виноградин, які їдять іспанці. Також існує традиція, за якою перехід у новий рік триває дванадцять днів: від Різдва за григоріанським календарем до Різдва за юліанським – шість днів до Нового року і шість днів після нього. Те, як людина проживає цей час, багато в чому визначає і майбутній рік.

Якщо говорити про час після Нового року, символічно можемо порівняти його з новим народженням, яке завжди прекрасне. Ми можемо бути очищеними від усього старого і дивитися вперед, навіть якщо іноді важко побачити щось хороше в майбутньому. На багато речей ми можемо вплинути в майбутньому, адже минуле змінити вже неможливо.

Отже, всі три складові – старий час, перехід і Новий рік – важливі.

Зазвичай, саме наприкінці року люди починають заглиблюватися в себе і міркувати про власне життя. Чи є пояснення, чому саме цей період сприятливий для таких роздумів?

Довгі зимові вечори – хороший час для саморефлексії. Звичайно, добре використовувати сприятливий час для того, для чого він підходить. Але коли настає несприятливий період, це зовсім не означає, що не потрібно розмірковувати над своїм життям. Можливо, навпаки: саме тоді це надзвичайно важливо, щоб терміново прийняти рішення, інакше життя піде в іншому руслі.

Гарно мати звичку до саморефлексії протягом всього життя. Якщо ми вчимося осмислювати самих себе, тоді природним чином входимо у період, сприятливий для таких роздумів. А якщо для нас це складно, то попри сприятливість цього часу він просто пролетить повз нас. Ми будемо їсти салат, пити вино, а подекуди й затьмарювати свій розум, аби не міркувати.

У давніх філософських і релігійних традиціях важливим був сакральний аспект новорічних свят. Коли ми втратили сакральність, залишилася лише форма. А що можна робити за формою? Пити і гуляти. Втрата традиції призвела до того, що залишилися суто матеріальні прояви. Коли у людини є потреба і відчуття сакрального часу і простору, вона інакше проживає саме свято.

Чи можемо ми говорити про два типи часу: повсякденний і священний?

Так. Вони пов’язані з давньогрецькими богами Хроносом і Кайросом. Хронос – це лінійний час, який ми можемо виміряти: саме від цього імені походить слово «хронометраж». 

Зазвичай уявляють, що майбутнє попереду, ми туди дивимося, а минуле – позаду. Але є традиція, де все навпаки. Наприклад, у мові народу аймара, який живе в Андах, майбутнє – позаду, а минуле – попереду. Коли ти дивишся в минуле, бачиш те, що вже відбулося, а майбутнє невідоме, тому воно начебто позаду.

Кайрос – це божество щасливого моменту, час священний. Тобто є звичайний час, а є певні періоди, які греки називали моментами Кайроса, – це час поза часом. У такі миті щось дуже важливе відбувається спочатку всередині мене, а потім розгортається в межах звичайного часу, і важливо такі моменти не пропустити. Це час, надзвичайно сприятливий для мрій, роздумів і внутрішніх трансформацій.

Якщо людина за цей невеликий проміжок часу щось осмислила і змінилася, навіть трішки, то саме завдяки цій внутрішній трансформації зміняться і її дії. А отже, багато чого в житті може змінитися. Прийняті майбутні рішення будуть більш гармонійними, адекватними та слушними. У періоди переходу, особливо на Новий рік, час Кайроса стає сприятливим для всіх людей.

У деяких традиціях Новий рік святкують у березні. З чим це пов’язано?

Це пов’язано із самим поняттям року та астрономією. Земля постійно обертається навколо Сонця – це циклічний рух, і кожен новий цикл ми зустрічаємо, називаючи його «новим роком». Є чотири точки, найбільш сприятливі для відліку початку циклу: рівнодення (20 березня та 22 вересня) і сонцестояння (21 червня та 21 грудня).

Весняне рівнодення – це момент, коли символічно світло починає перемагати темряву, день починає зростати, і це новий початок. Загалом ми часто асоціюємо початок нового саме з весною, це навіть логічніше. Але за традицією, яка йде ще з часів Давнього Риму, ми святкуємо Новий рік взимку, хоча навесні це більш природно. З точки зору астрології, перший знак зодіаку починається 21 березня – саме з точки весняного рівнодення.

З якими намірами й думками варто входити в новий рік?

У мене є тверде переконання, що людина йде туди, куди вона дивиться. Це виглядає як банальне твердження: звісно, ми йдемо туди, куди дивимося. Але насправді, це не завжди так. Дуже часто ми просто дивимося туди, куди вже йдемо. Ми кудись прямуємо і водночас, щоб не спіткнутися по дорозі, дивимося під ноги.

Якщо ж ми спочатку подумали, зважили, куди прямувати, а вже потім пішли, результат буде іншим. Тому в якому б стані чи життєвому періоді ми не перебували, я б радив спершу подивитися: куди я хочу прийти протягом наступного року? Можна написати плани, помріяти і поставити собі навіть такі цілі, які перевершують реальні можливості. Чому це важливо? 

У карате є цікава вправа: якщо ти дивишся на ціль, яку б’єш просто перед собою, удар буде слабким. Якщо ж ти дивишся на два-три метри за ціль і робиш ті самі рухи, змінюється твоя думка, напрямок погляду – і удар стає набагато сильнішим. Я можу довести це на практиці. Це закони природи, і навіть у таких фізичних вправах вони працюють. А коли ми говоримо про долю, сила нашої думки є ще більшою.

Тобто наші думки мають силу?

За моїм 35-річним філософським досвідом – так. Колись я почув цю ідею, але маю і досвід її проживання. Людина обмірковує, конкретизує, говорить, зважує і зрештою усвідомлює, куди хоче прийти наприкінці року. Це важливо, адже це конкретика, а не плавання в морі невідомого.

Я хотів би внести деякі пояснення. Зараз є багато підходів до планування й визначення цілей на рік – коучинг, тайм-менеджмент тощо. Про це багато говорять, і я не скажу нічого нового. Але важливо ще й мріяти. Мріяти – означає дозволити собі планувати речі, які здаються неможливими. Якщо скласти список, у моєму житті знайдеться щонайменше десять речей, які зі мною сталися, хоча колись я був переконаний, що вони не можуть статися ніколи.

Коли розвалився Радянський Союз, мені було 24 роки, і я був переконаний, що ніколи не побуваю в Парижі. А зараз я навіть не можу порахувати, скільки країн відвідав відтоді. Сьогодні це здається нормальним, а колись було неможливим. Я почав займатися карате в період, коли воно було заборонене: ми тренувалися у трамвайному депо, у підвалі, де чергувала людина «на шухері», доки ми відпрацьовували блоки й удари. Тоді не було кому навчати, і за такі тренування могли ув’язнити. А цієї осені я був у Японії на чемпіонаті світу з карате і склав іспит на другий дан. Це лише невеликі приклади, їх набагато більше.

Нещодавно я спілкувався з молодими людьми, які поділилися, що свідомо обмежують себе і ставлять лише надійні цілі, яких точно можна досягти. Коли я запропонував подумати про щось малоймовірне (навіть не неймовірне, а просто маловірогідне), багатьом це далося складно. Але повторю думку: ми йдемо туди, куди дивимося. Якщо ми не будемо дивитися в потрібний бік, ми ніколи туди не прийдемо. Якби я не займався в трамвайному депо сорок років тому, я б ніколи не поїхав до Японії на чемпіонат два місяці тому. Звідки ми знаємо, що буде попереду? Мрійте!

Різдво – це символ світла, надії, нового часу. Чим для вас є Різдво?

Це перемога світла над темрявою, втілення ідеї непереможного сонця (Sol Invictus), яка бере початок у римській традиції. Різдво – це християнське свято, народження Ісуса, відродження світла. Темрява зараз дуже глибока, але саме тому, що вона глибока, народжується щось світле і велике. Нам як нікому це нині актуально. Зараз темні часи, але щось народжується. Можливо, Україна такою, якою вона є, народжується саме тепер. Люди все більше починають говорити рідною мовою, глибше розуміти й відчувати багато речей. Так, зараз темно, але те, що буде через двадцять–тридцять років, можливо, народжується саме зараз.

1. Психостазія –  з грец. “зважування душі”, аналіз вчинків і поведінки людини шляхом саморефлексії. Метою психостазії є моральне вдосконалення.  ↩︎