Він повільно сідає на дах. Як я довго чекав і хотів. Міг бути інший, напевне, птах. Але це найкращий з усіх птахів. Хай ще трохи залишиться тут. Знаком із неба. На мить. Я боюся, що він полетить. Я не знаю його маршрут. Як довго ми йшли цим шляхом. Як наважувались. Як світили. Крокували повільно за птахом, і він віддавав нам сили. Його пташиним ім’ям брели … Continue reading «Він повільно сідає на дах…»