Ранок лишає лаштунки й знімає вуаль.Всі завмирають, чекаючи вихід на сцену.Кожен із трепетом слуха його речиталь:Музику дня, життєствердно-дзвінку кантилену. “Зараз” —  то кращий з часів, досконале “тепер”.Хочеться в ньому навіки лишити фермату.Кожен трактує як вміє, на власний манер,Справжнє мистецтво не терпить нікчемних догматів.Ранок невтомний, бо втілює задум Творця. В звуках й співзвуччях лунають нові постулати.Всьому є кода, нічому немає кінця.Ранок змовкає, а ми будем вічно звучати. ***Те, … Continue reading Ранок лишає лаштунки й знімає вуаль