Приглушуй звуки мої, уповільнюй тіні, – Іду по кромці днів, як по білій піні, Де хвиля знов накотилась холодно й сліпо в ноги – Іду одна, а насправді ж – отак, як і многі. Мабуть, таки я затиснута геть у дрібних коліщатах – Не можу видихнути, ані скрикнути, ні мовчати, – Боюсь – ввійти, наче клин, у глухі – бо останні – пази І впертись … Continue reading Приглушуй звуки мої, уповільнюй тіні