Тільки людина здатна прагнути до того, чого ще немає в її житті. Ми фантазуємо, будуємо плани, проєктуємо і мріємо. За формою ці дії схожі, але й мають суттєві відмінності, які хочеться прояснити. З філософського погляду поняття ідеї та мрії можна вивести із вчення Платона. В його творах йдеться про те, що життя проходить у двох світах – чуттєвому та умосяжному. Об’єкти та явища світу чуттєвого … Continue reading Чи можна навчитися мріяти?
Аби краще зрозуміти історію, передану у «Зоряних війнах», відкриємо – давній індійський епос, що налічує понад 3000 років й оповідає про велику війну між двома родами. Тож, колись давно у далекому індійському королівстві… Свій великий епос – «Магабгарату» – індійці досі слухають, завмираючи серцем. «Велика битва нащадків Бгарати» (так перекладається назва епосу) оповідає про війну між родами Пандавів та Кауравів за владу над містом Хастінапурою. … Continue reading Одна битва – два епоси. Від «Магабгарати» до «Зоряних Війн»
Читачеві, який ще не знайомий зі мною, хочу сказати, що мої статті – це роздуми, певні міркування. Ми звертаємося до цієї форми висловлювання думок, бо віримо, що кожна людина в душі – філософ. Ми віримо також, що немає такого університету, що «штампував» би філософів, як на конвеєрі. Кожна людина може здобути диплом, учений ступінь, або одержати певні технічні знання, але немає університету, який на порожньому … Continue reading Як здійснюються мрії
Когда задул зефир с приходом дня,Шелк парусов младенчества дразня,К истоку лет унес меняПоток вперед плывущих лет;Рожден на Тигре, в яркий знойУвидел я Багдад родной:Орнамент золотой могил,Сады густые за стеной;Я истым правоверным был,Заставшим золотой расцветДней славного Гаруна аль-Рашида. А. Тениссон (Переклад А. Наймана) Дитячі враження поета А.Тенісона від «Тисячі і однієї ночі» віддзеркалюють почуття більшості людей, які зустрілися зі славетними арабськими казками, які зваблюють читача екзотичними … Continue reading Езотеричний сенс «Арабських ночей»
Ми носимо цей колір у собі. У своїх зіницях. Якби прагнення мало барву – то лише чорну. Чорному кольору настільки миле світло, що він ловить його і не хоче відпускати. Чи то світлу такий милий чорний колір, що воно тягнеться до нього найбільше? What are you longing for, my friend? Чорна діра, яка прагне усього, і навіть світло не може її покинути. Чорні зіниці, які … Continue reading ЧОРНИЙ КОЛІР ЗІНИЦЬ
Моя нова історія – стара. Як світ, як вміння дихати, як зорі. Вона лише збирає крам добра Серед усіх вже пройдених історій. Вона уявно поділяє світ На дріб’язок і головну подію. Коли розкриті крила на політ, Не час вже навіть смикатись: «Не вмію…» До того дня – усе, як і у всіх: За розкладом життя, не розуміння. Їй молодість свою укласти б в сміх, А … Continue reading ІСТОРІЯ ПРО КРИЛА
Приглушуй звуки мої, уповільнюй тіні, – Іду по кромці днів, як по білій піні, Де хвиля знов накотилась холодно й сліпо в ноги – Іду одна, а насправді ж – отак, як і многі. Мабуть, таки я затиснута геть у дрібних коліщатах – Не можу видихнути, ані скрикнути, ні мовчати, – Боюсь – ввійти, наче клин, у глухі – бо останні – пази І впертись … Continue reading Приглушуй звуки мої, уповільнюй тіні
Він повільно сідає на дах. Як я довго чекав і хотів. Міг бути інший, напевне, птах. Але це найкращий з усіх птахів. Хай ще трохи залишиться тут. Знаком із неба. На мить. Я боюся, що він полетить. Я не знаю його маршрут. Як довго ми йшли цим шляхом. Як наважувались. Як світили. Крокували повільно за птахом, і він віддавав нам сили. Його пташиним ім’ям брели … Continue reading «Він повільно сідає на дах…»
Світає. Чи маю слова відповідні до відчуттів? Не знаю. Палає і небо, і вітер на стику світів. Рушаю душею до небокраю, щоб зазирнути в її глибину. Злітаю. Колишню себе залишаю. У вирі минулого не потону. Подалі… Чимдалі… Позаду – пустеля пекельного болю. Тікаю? Здолаю! Міцнішають крила у битві з собою. Поволі з неволі, яку необачно для себе створила. Хотіла. Терпіла. В печері сховалась і вхід … Continue reading Світає
Відбулося і збулося. Два майже тотожні слова означають кардинально протилежне. Відбуватися – це як відходити від буття. Часто про щось формальне кажуть, що воно відбудеться, або відбулося, ніби наголошують на завершенні, полегшено зітхають, як от у підсумковому прес-релізі чи звіті, коли ще одна формальна урядова або грантова зустріч нарешті закінчилася. Ніколи не скажуть про таку зустріч, що вона збулася. Збувається натомість чудо. Або мрія… Вона … Continue reading Буття з і буття від