Триєдність: комедія, драма, трагедія

Продовження статті «Театр містерій Давньої Греції». Початок читайте у попередньому номері або на сайті idealist.org.ua Життя єдине, але неоднорідне. Є в ньому багато неважливого, швидкоплинного, метушливого. Є місце почуттям, думкам і тому, що жодними словами не вимовиш. Театр показував різні рівні нашого буття. Та цікавий феномен – людина одночасно і учасник, і споглядач, вона проживає все це, але здатна змінити. Ні, не у виставі, а … Continue reading Триєдність: комедія, драма, трагедія

Статуя містичної подвижниці

У кімнату, де зберігаються витвори мистецтва, заходить військовий. Він зупиняється біля скульптури прекрасної оголеної жінки і довго дивиться їй у вічі. Жінка дивиться на нього у відповідь. Щось невимовне відчувається в цьому моменті: їхні погляди зустрілися, час зупинився – і тільки вібрації душі, викликані цією зустріччю, наповнюють весь простір довкола. Світло ллється крізь вікно і підкреслює плавні лінії силуету скульптури, створюючи сяйво, яке начебто випромінює … Continue reading Статуя містичної подвижниці

Колір вологої глини. Осягнути коричневий

Я вимовляю «коричневий», заплющую очі і бачу людські руки, знайомі із сонцем і вітром. Руки над гончарним кругом, що обертається. На ньому танцює волога глина, перетворюючись у щось геть інше. Руки намалюють на ній символи. Може, безкінечні хвилі. Може, Сонце. Людина вкладе у ці символи своє бачення світобудови. Пройшовши крізь вогонь, глина стане вмістилищем для збіжжя чи води. Так із землі-глини, повітря-танку на гончарному кругу, … Continue reading Колір вологої глини. Осягнути коричневий

Ранок лишає лаштунки й знімає вуаль

Ранок лишає лаштунки й знімає вуаль.Всі завмирають, чекаючи вихід на сцену.Кожен із трепетом слуха його речиталь:Музику дня, життєствердно-дзвінку кантилену. “Зараз” —  то кращий з часів, досконале “тепер”.Хочеться в ньому навіки лишити фермату.Кожен трактує як вміє, на власний манер,Справжнє мистецтво не терпить нікчемних догматів.Ранок невтомний, бо втілює задум Творця. В звуках й співзвуччях лунають нові постулати.Всьому є кода, нічому немає кінця.Ранок змовкає, а ми будем вічно звучати. ***Те, … Continue reading Ранок лишає лаштунки й знімає вуаль

Театр містерій Давньої Греції

«Театр – це вища реальність, не обмежена рамками простору і часу. Він є людським витвором тільки по формі. Але сам дух театру глибоко метафізичний, і саме тому ми називаємо його Театром Містерій, бо своїм корінням він сягає найдавніших містерій, і є їхньою більш доступною формою». Хорхе Анхель Ліврага Завдання театру – дати людині побачити саму себе. Іноді з захопленням і гордістю, іноді з розпачем і … Continue reading Театр містерій Давньої Греції

Десять правил філософської розмови

Ці правила складені на основі праці Мортімера Адлера «Як читати книги. Посібник для читання великих творів», а також власний багаторічний досвід автора цього тексту. Процес засвоєння будь-якого великого твору повинен закінчитися формуванням власної думки і обговоренням її у колі друзів. Ці правила стають частиною процесу читання як діалогу з автором тексту, так і розмовою із живими співрозмовниками. Вони оживляють спілкування і роблять його приємнішим, наповнюють … Continue reading Десять правил філософської розмови

Життя Дон Кіхота і Санчо

Цiлих два тижнi по тому сидiв наш кабальєро тихо й мирно вдома й протягом того часу «провадив перемовини з одним селянином, близьким своїм cyciдом; був то чоловiк добрий, хоч добра мав, сердега, не ґypт, але, як то кажуть, без oлiї в головi», так необґрунтовано пише про нього Сервантес, аби дуже скоро спростувати свої слова розповiддю про його дотепний i гострий розум. Адже поряднiсть, справжня поряднiсть, … Continue reading Життя Дон Кіхота і Санчо

Краса і смисл

Останнім часом я довго розмірковувала про здатність сприймати красу і смисл (суть). Для того, аби дещо сприймати, потрібно розвивати органи чуття. Щоб бачити, необхідно розвивати зір. Без слуху для нас не існували б звуки. Коли б ми не мали органів нюху, то розповідь про пахощі й запахи була б для нас незрозумілою. Крім того, необхідно розвивати те, що ми називаємо «внутрішнім чуттям». Аби відчути красу … Continue reading Краса і смисл

У пошуках рівноваги між роботою та особистим життям

Люди мають природну потребу рости та розвиватись. Певні миттєвості нашого життя стають вирішальними, коли ми відчуваємо, що здійснили прорив, і заглядаючи в минуле, ми можемо побачити наснагу та пережитий досвід, які тоді наставляли нас. Часто в такі хвилини ми стаємо більш цілеспрямованими та рішучими, тому спроможні приймати правильні рішення та розширювати свої можливості, як-от підприємець, що готовий провести безсонну ніч в очікуванні свого першого продажу, … Continue reading У пошуках рівноваги між роботою та особистим життям

Освіта: навіщо?

Ваші діти — це не ваші діти. Вони сини і дочки Життя, устремлінного до самого себе. Вони з’являються через вас, але не з вас, І, хоча вони з вами, ви не господарі їм. Ви тільки луки, з яких послані вперед живі стріли, яких ви кличете своїми дітьми. Лучник бачить свою мету на шляху в нескінченне, і це Він згинає вас своєю силою, щоби Його стріли … Continue reading Освіта: навіщо?